Теоретичний матеріал до теми 6: Державне регулювання розвитку біоекономіки

Розвиток біоекономіки, виведення наукових досліджень і промислового виробництва в цій сфері на глобальний рівень конкурентоспроможності неможливі без реалізації цілеспрямованої державної політики. Мова йде не тільки про фінансову підтримку, а й про технічне регулювання, створення стимулів для формування галузей біоекономіки, побудові необхідної технологічної інфраструктури, створення попиту на продукцію, координації зусиль держави, наукових організацій і учасників ринку, що й приводить до необхідності розробки Концепції Державної стратегії розвитку біоекономіки. Стратегія розвитку біоекономіки в Україні до 2030 р. є системним підходом, що сприятиме використанню потенціалу біоекономіки та виробництву продуктів, отриманих з біомаси.

Визначені завдання Концепції полягають у:

створенні інфраструктури розвитку біоекономіки в Україні;

формуванні та реалізації пріоритетних інноваційних та інвестиційних проектів у сфері біоекономіки;

широкомасштабному розгортанні біоіндустрії на регіональному рівні по всіх секторах біоекономіки;

створенні сучасних освітніх програм і системи підготовки кадрів в галузі біоекономіки;

збереженні і розвитку біоресурсного потенціалу України як основи розвитку біоекономіки;

вирішенні актуальних соціально-економічних, енергетичних, екологічних та інших проблем країни методами і засобами біоекономіки;

інтеграції вітчизняної біотехнології в світову біоекономіку;

вдосконаленні правової, економічної, інформаційної та організаційної бази для розвитку біоекономіки.

У результаті реалізації Концепції Державної стратегії розвитку біоекономіки є можливим досягнення наступних результатів:

стале використання вітчизняної біомаси та відновлювальних джерел для виробництва палива, біотехнологічної продукції та енергії, забезпечуючи при цьому пріоритет продовольчої безпеки над іншими способами використання біомаси;

збільшення обсягів виробництва та споживання біотехнологічної продукції в Україні з урахуванням викликів, зумовлених економікою замкненого циклу та сталим використанням біосировини;

скорочення частки імпорту та збільшення частки експорту біотехнологічної продукції;

зростання результативності лікування;

створення ефективних методів ліквідації забруднень і запобігання шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище на декількох рівнях: захист клімату шляхом скорочення викидів парникових газів, зокрема викидів СО₂; збереження видового біорізноманіття; сумісність з навколишнім середовищем (впровадження економіки замкненого циклу, переробка відходів);

підвищення продовольчої безпеки країни;

поява нових доступних джерел енергії та зменшення енергетичної залежності країни у результаті розвитку біоенергетики;

створення робочих місць на підприємствах сфери біоекономіки, переробка відходів з використанням біотехнологій.

Стратегія довгострокової державної підтримки розвитку біоекономіки має спрямовуватися:

1) на розвиток наукової та ресурсної бази, що включає в себе такі напрямки, як вдосконалення системи підготовки кадрів для біотехнологічних підприємств, а також для проведення науково-дослідних робіт; створення механізмів, що сприяють прискоренню розвитку біоекономіки (формування відповідного законодавчого поля); стимулювання використання підприємствами технологій, пов’язаних з використанням поновлюваних ресурсів; комплексна підтримка аграрного сектора як основної ресурсної бази біоекономіки;

2) розвиток конкурентоспроможного сектора досліджень та розробок в області біотехнологій, що включає в себе такі напрямки, як розвиток механізму комерціалізації та впровадження біотехнологій; скорочення розриву між дослідженнями та ринком; узгодження потреб науки та виробництва; сприяння формуванню позитивного іміджу біотехнологічної продукції; пропаганда та популяризація біотехнологій як серед виробників, так і серед споживачів; формування «зеленого мислення»; створення/розвиток системи заходів, які сприяють легшому входженню біопродуктів на ринок;

3) підтримка (сприяння) створенню агробіокластерів на території України, що включає в себе такі напрямки, як створення/розвиток системи заходів в рамках соціального партнерства, що стимулюють утворення агробіокластерів; раціональне використання біоресурсів як бази для створення та подальшого розвитку територіальних агробіокластерів (на основі вивчення існуючих технологічних ланцюжків; розвиток альтернативної енергетики; позиціонування України на ринку високотехнологічної продукції.

Схематично вищеописану стратегію наведено на рис. 9.

Рис. 9. Стратегія довгострокової державної підтримки розвитку біоекономіки в Україні

Базуючись на цілях та баченні шляхів розвитку біоекономіки в Україні необхідно зазначити необхідність взаємодії та участі усіх зацікавлених сторін: приватних та громадських організацій, новаторів, вчених, і технологів у галузях виробництва біопродукції, промисловості, наукових установ та лабораторій; виробників біопалива та біотехнологічної продукції, інвесторів. Для цього необхідно розробити модель, котра зможе об’єднати зусилля основних суб’єктів соціального партнерства для створення оптимальних умов їх взаємодії з метою розвитку біоекономіки.