Тема 2. Основи с.г. ф’ючерсної торгівлі

Тривала практика використання строкових біржових інструментів зробила їх універсальними та викликала появу різноманітних форм і видів даних контрактів.

Якщо розглядати види строкових біржових інструментів з позицій інструментів для управління ціновими ризиками, то можна навести багато класифікаційних рис та видів.

Вивчення економічної сутності деривативів вимагає також наведення їх класифікації, а також визначення місця у загальній структурі фінансового ринку.

Основними ознаками, за якими класифікують строкові біржові інструменти є :

-         види активів;

-         сфера обігу;

-         види контрактів;

-         за способом виконання;

-         стратегії використання.

Класифікація строкових біржових інструментів або деривативів за видами базових активів є досить прийнятою. Так, за видами базових активів найбільш загальна класифікація включає два види (рис. 3.9.):

-         товарні;

-         фінансові.

На відміну від загальної класифікації більш розширена класифікація конкретизує види фінансових активів детальніше [1, с. 18-25]:

-         товарні строкові біржові інструменти (Commodity Derivatives);

-         фондові строкові біржові інструменти (Equity Derivatives);

-         валютні строкові біржові інструменти (Currency Derivatives);

-         відсоткові строкові біржові інструменти (Interest Rate Derivatives);

-         кредитні строкові біржові інструменти (Credit Derivatives).

Фінансова інженерія та нові потреби учасників біржової торгівлі сприяють постійному виникненню нових видів строкових біржових інструментів або деривативів, до таких інноваційних деривативів слід віднести 

 

-         заставні деривативи;

-         деривативи на нерухомість;

-         деривативами на погоду;

-         боргові деривативи;

-         страхові деривативи;

-         фіскальні деривативи;

-         деривативи на криптовалюти.

Водночас, якщо розглядати групу строкових біржових інструментів на товари, то вона включає переважно деривативи на сировину або напівфабрикати.

 

Класифікація строкових контрактів або деривативів за сферою обігу включає два види:

-         біржові деривативи (Exchange-traded derivatives);

-         позабіржов деривативи (OTC-derivatives). 

Строкові інструменти стали досить визначним етапом розвитку біржової торгівлі. На біржових платформах еволюціонували багато різних видів деривативів. Якщо споглядати обсяги торгівлі стркововими біржовими інструментами то частка позабіржової торгівлі значно переважає (понад 80%).

До позабіржових деривативів значно нижчі вимоги, крім того вони не потребують гарантування виконання і носять індивідуальний характер. Натомість, біржові деривативи менш ризиковані та ліквідні інструменти, що носять стандартизований характер і мають високий ступінь гарантії виконання.

Біржі забезпечують маржові розрахунки самостійно або через клірингові палати, що робить торгівлю безпечною для трейдерів, оскільки вони знають, що контракти будуть виконані. У 2010 році Закон «Про реформування Додда-Френка» був спрямований на підвищення гарантій виконання позабіржових деривативів шляхом їх переміщення на біржі. Хоча, деякі позабіржові свопи були переміщені на біржі в США все ще працюють над шляхами втілення даного закону [3].

За видами контрактів строкові біжові інструменти мають традиційну класифікацію і включають чотири види контрактів з строковим параметром виконання:

 

Види  контрактів вказані вище є класичними, тоді як на світових біржах можна сьогодні зустріти і інші види деривативів, так звані гібриди фінансової інженерії, наприклад свопціони, варранти та інші.

Класичні чотири види деривативів також різняться між собою, зокрема за рівнем обов’язків. Зокрема, форварди, свопи, ф’ючерси передбачають обов’язкове виконання тобто при їх укладанні сторони беруть на себе зобов’язання купити чи продати або обміняти активи. Опціон – це строковий інструмент, який на відміну від попередніх наділяє покупця правом а не зобов’язанням. Право мати вибір у виконанні або відмові дід виконання контракту. Угоди, що передбачають зобов’язання називають твердими, а право – умовні.

Згідно національних законодавчих норм деривативи також включають чотири види: форварди, ф’ючерси, свопи та опціони.

Біржова торгівля строковими інструментами внесла багато позитивних рис для деривативів, одна з яких – урізноманітнення способів виконання. За способом ліквідації строкові інструменти або деривативи є двох видів 

-         поставочні;

-         розрахункові.

Деривативи з поставкою нині більше укладаються на позабіржовому ринку, натомість на біржовому ринку понад 98% усіх укладених строкових контрактів закриваються в розрахунковий спосіб.

Необхідно зазначити, що багато бірж до нині так і залишили у специфікаціях можливість здійснювати поставку активів, особливо товарної групи, разом з тим учасники віддають перевагу закривати їх офсетом 

Така ситуація, в більшій мірі призвела до переміщення поставочних деривативів на позабіржовий ринок, наприклад форвардів і свопів.

Остання класифікаційна ознака забезпечує поділ строкових біржових інструментів за стратегіями використання на [1, с. 18-25]:

 

-         інструменти хеджування;

-         інструменти спекуляції;

-         арбітражні інструменти;

-         інвестиційні інструменти.

Так, за першою ознакою деривативи можна ефективно застосовувати у розробці стратегій управління ціновими та курсовими ризиками. Водночас, багато учасників біржового ринку використовують хеджування з метою захисту від цінових коливань своїх відкритих спекулятивних стратегій. Кожен біржовий трейдер має у своєму функціоналі набір ефективних стратегій хеджування своїх відкритих позицій.

Якщо учасники ринку не будуть хеджуватися завжди існуватиме потенційний ризик втрати значного розміру інвестиційного капіталу.

У загальному, використання деривативів досить поширене при наступних видах стратегій біржових торгівців:

Спекулятивні – використовуються трейдерами з метою отримання прибутків від спекулятивних операцій.

Арбітражні – дещо схожі з попередніми, лише різняться у можливостях одночасного поєднання у торгівлі біржових та позабіржових строкових контрактів.

Інвестиційні – інструменти, що використовуються для розміщення інвестиційних ресурсів інвесторів.

Таким чином, всі види стратегій незважаючи на різну мету все одно мають однакове призначення – вони укладаються з метою отримання прибутків.

У зв’язку з вище вказаним, часто виникає дискусійне питання щодо стратегій хеджерів та спекулянтів, адже вони досить схожі, не зважаючи на часовий діапазон утримання позицій, обидва учасника використовують деривативи з метою отримання прибутків.

Таким чином, укладання строкових біржових інструментів нині носить традиційний характер для країн з ринковою економікою, тому учасники можуть користуватись багатьму перевагами та можливостями строкової форми торгівлі.