Тема 1. Вступ до мікроекономіки: основні поняття (2 години).

В основі економіки лежить незаперечний факт: обмеженість ресурсів при необмеженості людських бажань. Люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка може виробити. Якби можна було виробляти безмежну кількість кожного блага, людям непотрібно було б турбуватись про обмежені ресурси. Не треба було б думати про ефективні використання робочої сили і матеріалів І економіка не була б більше життєво важливою наукою. Однак, блага обмежені, на відміну від потреб.

Ця незаперечна істина називається законом обмеженості ресурсів. Він стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

А що ж це за поняття – благо ?

Благо – це все те, що задовольняє людські потреби (товари, послуги, соціальні та екологічні умови…)

Є блага економічні та безплатні. За економічні блага треба платити, вони споживаються шляхом купівлі – продажу.

Блага приватні та суспільні. Приватні характеризуються виключеністю та конкурентністю у споживанні.

Виключність означає, що благо споживає той, хто за нього заплатив. Якщо ти не платиш, тебе виключають із списку споживачів.

Конкурентність – якщо я споживаю благо, для іншого воно вже не доступне (порівняйте – розглядання картини в музеї).

Суспільні блага – це повна категорія благ, які не можуть бути запропоновані споживачу на ринку, оскільки він не зможе оплатити їх споживання як індивідуальне (національна оборона).

Для суспільних благ характерно:

використання його однією особою не зменшує обсягу блага, доступного іншим особам;

споживати його можуть не лише ті, хто платить (тобто немає можливості усунути неплатників від споживання такого блага). Приклад – освітлення вулиць, маяки.

Існують блага нормальні та низької споживчої цінності. Нормальні – їх споживання збільшується при зростанні доходу, а споживання благ низької споживчої цінності – зменшується при зростання доходу.

Є також розподіл на блага звичайні та Гіффена (для цих не діє закон попиту).

І так, які б вони не були, ми бажаємо мати багато, тоді як можливості для їх виробництва – далеко не безмежні.

А значить, будь – яка економіка повинна розв’язувати 3 основних питання:

1 – що виробляти (які товари і в якій кількості)

2 – як слід виробляти товари (за допомогою яких технологій і хто саме буде цим займатися)

3 – для кого виробляти товари (тобто як має розподілятися кінцевий продукт. Якщо всім по 1 кг цукру на місяць по талонах – кому це цікаво? Справедливий розподіл, коли ти знаєш, що на зароблене тобою отримаєш те, чого хочеш, - стимулює людей розвивати виробництво).

Таким чином, нам треба розв’язати питання – як найкраще розподілити обмежені ресурси для задоволення необхідних потреб.

Якщо ми говоримо про ресурси, то давайте уточнимо, які взагалі вони бувають.

В узагальненому вигляді ми будемо користуватися 3 – мя термінами стосовно ресурсів – земля (всі природні ресурси, що використовуються в процесі виробництва), праці (фізична та розумова енергія людей, які використовуються в процесі виробництва), капітал (це вироблені людиною товари, що використовуються як засоби виробництва інших благ (інструменти, промислове устаткування, інфраструктура).

Якщо ж нам нікуди не дітись від того факту, що ресурсів на усі бажані блага не вистачить, значить ми повинні вирішити питання, як розподілити ці ресурси на виробництво певних благ.

Розглянемо певний ресурс, наприклад, деревину, з якої ми можемо виробляти стільці та столи. Якщо усе дерево пустити на виробництво стільців, то на столи нічого не залишиться (будуємо графік).

Якщо увесь ресурс – на столи (50 столів) то 0 стільців (відмічаємо). На 1 стіл – 2 стільці. Якщо відмовитися від 1 стола, тобто будемо виробляти 49 столів, то стільців зможемо виробити – 2. Якщо будемо випускати 25 столів, то зможемо іще виробити 50 стільців і так далі. Отримані точки з’єднуємо у лінію, вона носить назву лінія трансформації виробничих можливостей.

У нашому прикладі – із ресурсу – деревини – є можливість виробляти стільці і столи у різних комбінаціях. В залежності від нашого бажання одна комбінація може трансформуватися в іншу. Тому і така назва.

Лінія трансформації має від’ємний нахил. Це означає, що збільшення виробництва одного блага неминуче викличе зменшення кількості іншого блага. Будь – яка точка на цій лінії характеризує повне використання ресурсів.

Згадуємо тепер із політекономії – критерії ефективності за Парето – економіка працює ефективно, коли не можна збільшити виробництво одного товару, не зменшивши іншого. Значить, лінія трансформації відображає ефективне використання ресурсу. Будь – яка внутрішня точка є допустимою, але неефективною. Чому? Дивимося на графік. Можна збільшити виробництво одного товару, не зменшуючи іншого, і навпаки, або потроху збільшити і те, і те.

Повернемося до прикладу із столами та стільцями. Точка А показує 50 стільців і 25 столів, точка В – 2 стільця, зате 49 столів. Рухаємося з А в В, тобто на цьому шляху ми відмовляємося від (50 – 2) = 48 стільців ( D стільці = - 48 ), натомість збільшується кількість столів (49 – 25) = 24 стола (D столи = 24 штуки). Запитання – скільки стільців заміняє 1 стіл? Þ 48 : 24 = 2, тобто D стільці: Dстоли = - 48 : 24 (подивитися на трикутник на графіку) = tg a, причому a - кут нахилу кривої (зрозуміли, чому він від’ємний ?)

Ця величина: tg a називається гранична норма трансформації стільців в столи (MRT стільців в столи).

Коли ми робимо вибір на користь виробництва одного товару, ми відмовляємося від іншого, тобто втрачаємо альтернативу. (А альтернатива завжди існує, оскільки ресурсів бракує).

Альтернативна вартість (або вартість втрачених можливостей) – кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару.

Чому дорівнює альтернативна вартість стола? 2 стільця. Значить, гранична норма трансформації стільців в столи є альтернативною вартістю стола.

Далі розглянемо дві культури: пшеницю та картоплю на площі 1 га.

Урожайність пшениці 20 ц/га, картоплі – 200 ц/га. Креслимо графік трансформації пшениці в картоплю. Наш ресурс – земля (поки що). (порада – 1 клітинка – 10 ц).

Накреслили лінію трансформації пшениці в картоплю (причому альтернативна вартість 1 ц пшениці – 10 ц картоплі ). Але справа в тому, що за допомогою лише землі нічого не виростити. Необхідні люди і машини ( тобто капітал ). Ці ресурси, власне їх наявність, накладе свої обмеження на виробничі можливості фермера. Які ж саме? Нехай у нас є всього 100 людино – годин. На 1 ц пшениці витрачається 1 людино – година, на 1 ц картоплі – 1 людино – година. Зображаємо графічно. Що виходить ? Не дивлячись на те, що землі нам вистачить на 200 ц у картоплі, праця нам дозволяє отримати лише 100 ц. А стосовно пшениці – хоча з такою кількістю праці можна було б одержати 100 ц, але земля нам дозволить лише 20 ц.

Тепер наступний ресурс – капітал (машини). Нехай у нас є 40 машино – годин.

На 1 ц пшениці – 1,33 машино – години;

На 1 ц картоплі – 0,3 машино – годин.

Зображаємо графічно ( 40 : 1,33 = 30 ц пшениці, 40 : 0,3 = 133 ц картоплі )

Капітальний ресурс накладає ще один обмеження. Таким чином, отримали нову лінію трансформації, яка носить назву межа виробничих можливостей.

МВМ опукла від початку координат. При чому зверніть увагу – кут нахилу увесь час збільшується. А кут нахилу, пам’ятаємо, це гранична норма трансформації, або альтернативна вартість. Альтернативна вартість при русі вздовж осі зростає. Іншими словами, кожна додаткова одиниця блага потребує залучення більшої кількості ресурсів, ніж попередня одиниця.

Так діє ще один важливий закон – закон спадної віддачі ресурсів (або закон зростаючих альтернативних витрат), який стверджує, що із збільшенням використання ресурсів, кожна додаткова одиниця ресурсів дає меншу віддачу.

^**І дійсно так. Якщо 1 працівник буде сапати буряки – він не встигне вчасно, і внаслідок забур’яненості врожай буде низький. Збільшимо кількість людей до opt – опинимося на МВМ – отримали урожай. Хочемо ще прибавити – додамо ще людей, платити їм треба так само, а чи збільшиться урожай на ту ж величину? Ні. До того ж люди почнуть заважати один одному, впаде продуктивність.

Таким чином, економіка працює ефективно, коли вона знаходиться на МВМ. Якщо збільшується кількість ресурсів, то МВМ паралельно зсувається вправо. Якщо кількість ресурсів не змінюється, а НТП розвивається в усіх напрямках, то МВМ також рухається вправо. Якщо НТП – в одному напрямку – відбувається кутовий зсув.

МВМ зміщується вниз та ліворуч внаслідок війн, недородів, хижацького ставлення до природи, деградації населення ( чисельно і якісно ), відсутності технічного прогресу.

Ще один важливий момент, який треба знати.

В мікроекономіці використовується теорія граничних величин (маржиналістський підхід ).

“Граничний” означає додатковий на останню одиницю (додану).

Граничний аналіз застосовується при прийнятті рішення, наприклад, про нарощування обсягів випуску яких – небудь благ.

Ось приклад. Квиток на літак від Києва до Одеси коштує 180 дол. На літак продано 70 квитків. Виручка 70 х 180 дол. = 12600 дол. є достатньою, щоб політ відбувся. Чи вигідно для авіакомпанії запропонувати студентам квиток за 50% (90 дол.)? Логіка така: додатковий пасажир – студент буде 71 – м. І додаткові витрати на нього складаються для компанії лише з витрат на їжу та напої для цього пасажира, а також з витрат, пов¢язаних із оформленням йому квитка. Якщо ж ці додаткові витрати будуть меншими, ніж вартість у 90 дол., то компанії буде вигідно продати квиток за такою ціною. Компанія буде притримуватися цієї ж схеми, вирішуючи, продавати їй за 90 дол. 72 – й квиток, 73 – й … і т.д. Останнім пасажиром стане той, витрати авіакомпанії на якого будуть дорівнювати виручці від продажу йому квитку.

Це стосується фірми.

Стосовно споживача: корисність – той рівень задоволення, який ми отримуємо від споживання товару. При чому кожна додаткова одиниця товару приносить споживачу менше задоволення, ніж попередня. Це закон спадної граничної корисності.