Тема 11. Ринки факторів виробництва: праця (2 години)

Пропозиція праці – співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за інших незмінних умов.

Базуємося на припущенні, що робітник здійснює вибір між цінністю відпочинку та цінністю благ, які він міг би придбати за рахунок доходу, отриманого від продажу своєї робочої сили.

Такий вибір ілюструє модель "доход-відпочинок".

Доход і відпочинок – нормальні блага, при збільшенні їх споживання корисність для індивіда зростає.

L - добовий обсяг праці в годинах, тоді відпочинок Н = 24-L (годин), І - доход на добу, тоді функція корисності: U = f (I, Н). Це крива байдужості, опукла до початку координат.

Гранична норма заміщення доходу відпочинком:

показує від скількох гривень доходу індивід міг би відмовитись при збільшенні відпочинку на 1 годину за умови, що загальна корисність не зміниться.

Далі припускаємо, що єдиним джерелом доходу – заробітна плата із годинною ставкою Р_L. Отже добовий доход складає:

І=Р_L×L

Коли людина лише відпочиває, то І=0 (ставимо точку на горизонтальній осі). Коли лише працює без відпочинку, то І=24×Р_L (точка І₀ на вертикальній осі)

З’єднавши ці дві точки, отримали графік лінії І=Р_L×L, кут нахилу дорівнює ставці заробітної плати. Це аналог лінії бюджетного обмеження в теорії споживання вибору.

Індивід робить такий вибір, щоб комбінація праці та відпочинку давала max корисність при даному бюджетному обмеженні. Це виконується за умови:

MRS_IH = P_L (кути нахилу ліній дорівнюють)

На графіку це точка E₀, де лінії байдужості дотична до лінії бюджетного обмеження.

Далі нехай відбулося підвищення ставки заробітної плати. Кут бюджетного обмеження збільшиться:

Значить, зміниться і загальна корисність робітника, оскільки доход його зріс. Лінія байдужості пересунеться вище і зайняти положення 1, 2, 3 – яке саме – залежить від індивідуальних особливостей людини.

Загалом же, дослідження показують, що спочатку при незначному підвищенні заробітної плати люди воліють більше працювати (за рахунок зменшення відпочинку), далі ж при зростання доходу вони починають більше цінувати вільний час. Тому індивідуальна пропозиція має вигляд:

Ця специфічна крива одержала назву «крива, що відхиляється назад».