Тема 11. Ринки факторів виробництва: праця (2 години)

Нагадаємо собі, що фактори виробництва – блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції. Основні види факторів – капітал, праця, земля (природні ресурси), а також підприємницький хист. Цінами факторів виробництва є, відповідно, процент, ставка заробітної плати, рента і нормальний прибуток.

Ринки факторів – це специфічні ринки, де, на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, а з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства.

Попит фірми на фактори визначається попитом споживачів на ринках готової продукції, тому попит на фактори зветься вторинним (похідним) попитом.

Структура ринку певного фактора виробництва пов'язана із особливостями рішень, які приймаються фірмами і домогосподарствами щодо цін та обсягів факторів на ринках.

Повна конкуренція на ринку фактора передбачає, що:

- фірми і домогосподарства є ціноодержувачами;

- фактор є однорідним;

- вхід - вихід на ринку є вільними;

- повна поінформованість.

Щоб ринок фактора вважався повністю конкурентним, фірма повинна бути також конкурентною і на ринках готової продукції.

Розглянемо на графіку конкурентний ринок праці. D_L - попит на працю, S_L – пропозиція праці, Р_L^* - рівноважна ціна фактора (праці), тобто ставка заробітної плати.

Для конкурентної фірми, що наймає працівників, ставка заробітної плати є наперед заданою. Значить, пропозиція праці для конкурентної фірми є абсолютно еластичною.

Нове поняття – гранична вартість фактора праці – МFС_L – додаткові витрати при збільшенні кількості праці на одиницю:

(так як P_L=const, від кількості праці не залежить)

Отже, як бачимо, фірма приймає рішення лише стосовно обсягу праці, який вона наймає.

Поглянемо на графік (І). Площа фігури OAEL^* - це мінімальна сума грошей, яка утримує власника фактора (будь-якого, не тільки праці) на ринку.

Площа прямокутника OР_L^*EL^* - доход, який отримують власники фактора.

Різниця – заштрихована площа – називається економічна рента – частина доходу власників фактора, яку вони отримують понад мінімально необхідну для їхнього утримання на цьому ринку суму грошей.

В аналізі ринку праці ми будемо користуватися припущенням про абсолютну мобільність праці – здатність робітників необмежено переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці.