Тема 15. Лідерство в трудовому колективі

Взаємовідносини в колективі, його згуртованість значною мірою залежать від самих членів колективу, їх особистих якостей і культури спілкування, що проявляється в ступені емоційної теплоти, симпатії і антипатії. Трудовий колектив формується з окремих працівників, які наділені різними психічними властивостями, мають різні соціальні характеристики. Перевага тих чи інших особистих якостей у членів колективу впливає на відносини в колективі, характер його психологічного настрою. Наприклад, заважають згуртованості колективу негативні риси характеру: образливість, хворобливе самолюбство, заздрість. Люди доброзичливі, веселі, легкі в спілкуванні, працюють продуктивніше, менше конфліктують.

Важливу роль у формуванні та згуртованості колективу відіграє стиль керівництва. Керівник у своїй щоденній діяльності повинен враховувати, що його працівники мають різні характери, соціально-психологічні якості, різну загальноосвітню та спеціальну підготовку. Це вимагає від нього вміння вибирати способи впливу на людину залежно від рис характеру, специфіки діяльності, соціальних характеристик. Тому далеко не кожен спеціаліст може бути хорошим керівником. У зв’язку з цим особливо актуальним стає визначення ступеня відповідності особистих і ділових якостей керівників функціональним вимогам.

Особливий вплив на спрямованість згуртованості має соціально-психологічний клімат колективу. Він характеризується насамперед особливостями взаємин у групі, під якими розуміють обмін діяльністю, інформацією, спілкування. Для визначення соціально-психологічного клімату взаємовідносини у колективі розглядають «по вертикалі» та «по горизонталі», аналізують їх, визначають їх особливості, з’ясовують роль спілкування та інших факторів соціально-психологічного клімату.

Велику роль в процесі згуртованості колективу відіграє спілкування. Спілкування - це потреба людини, найважливіша умова його трудової діяльності, сила, що організовує і згуртовує колектив.

Спілкування в трудовому колективі – це форма взаємодії членів колективу, його груп щодо інформаційного (пізнавального), емоційного і діяльного обміну, в результаті якого формується єдність їх ціннісних орієнтацій, цілей і поведінки, тобто відбувається згуртованість колективу. Іншими словами спілкування, як засіб згуртованості трудового колективу, виконує пізнавальну комунікативну і регулятивну функції.

Пізнавальна функція виражається в тому, що члени колективу або групи, спілкуючись обмінюються інформацією про себе, своїх товаришів, про шляхи і методи вирішення поставлених перед ними задач. У процесі такого обміну у кожного з членів колективу з’являється можливість, порівнюючи себе з іншими, критично оцінювати свої дії і робити правильні висновки щодо своєї поведінки.

Комунікативна функція виражається в тому, що члени колективу, спілкуючись, формують свій і загально-колективний стан. Емоції - відповідна реакція на ті чи інші подразнення. Вони впливають на функціональний стан організму людини, його працездатність. Робота, яку виконує людина, є не лише засобом отримання матеріальних благ, але і відправним пунктом прикладання своїх здібностей, засобом задоволення не лише матеріальних, а й духовних потреб. Тому найменше коливання виробничої атмосфери викликає відповідну реакцію.

Будь-яке сердите або брутальне слово, недоброзичливий погляд або тон, нехтуюча або неввічлива відповідь, безсердечний або безтактний вчинок негативно впливають на згуртованість колективу. Вони зачіпають самолюбство людини, викликають негативні емоції, почуття образи, гніву, злості, страх, незадоволеність, які в свою чергу за законом оберненого зв’язку ще з більшою силою звалюються на того, хто їх викликав, або за ланцюговою реакцією – на оточуючих людей. Виведена з емоційної рівноваги людина стає джерелом роздратування інших людей. Сварки, образи знижують соціальну активність, розвалюють колектив.

Регулятивна функція полягає в регулюванні взаємовідносин у трудовому колективі. Адже саме спілкування між людьми сприяє більшій згуртованості колективу, а значить швидшому досягненню спільних цілей.

Таким чином, якщо трудовий колектив – згуртований, то він діє як єдиний організм, як цілісна система, що забезпечує більш продуктивне виробництво. В колективі існує реальна можливість задоволення як матеріальних, так і духовних потреб в тому числі і найважливішої з них – потреби в самовираженні через творення.

У згуртованому колективі праця стає насолодою. Якщо колектив згуртований, то в ньому створюється таке соціально-економічне середовище, яке постійно збуджує кожного працівника до високопродуктивної праці протягом всього трудового періоду з оптимальним напруженням фізичних та духовних сил, що сприяє соціальному розвитку суспільства.