Теоретичний матеріал до теми 10: Інноваційний розвиток України - основа формування біоекономіки

Прискореному розвитку біоекономіки буде сприяти реалізація комплексу заходів щодо стимулювання інноваційної активності бізнесу, передбачених затвердженою Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» № 5460-VІ від 16.10.2012 р., Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385.

Біоекономіка та інновації, котрі створюються нею, можна розглядати в якості нової стратегії сталого розвитку. Інновації в цьому контексті розглядаються не як самоціль, а як інструмент, що стимулює зростання та розвиток національної економіки. Концепція «сталого розвитку» надає цьому питанню додаткової важливості. Біоекономіка базується на виробництві суспільно-орієнтованої продукції, використовуючи при цьому агроекологічні методи, органічні системи землеробства, соціальні інновації в діяльності різних зацікавлених сторін соціального партнерства, спільне виробництва і впровадження наукових розробок. Проблеми, які вирішуються за допомогою інноваційної біоекономіки - це забезпечення населення оптимальним харчуванням, якісною охороною здоров'я, запобігання деградації середовища проживання, заповнення дефіциту мінеральних ресурсів для промисловості та енергетики за рахунок поновлюваних біоресурсів і т.п. Динамічний розвиток біоекономіки в усьому світі пов'язаний зі стрімким прогресом біологічних наук, біотехнології, інфо- і нанотехнологій та інших природничих дисциплін. Таким чином, на думку європейських вчених, концепція біоекономіка повинна займати центральне місце в інноваційній політиці країни. Тому на сучасному етапі необхідно створити умови, які сприятимуть прискоренню процесу формування біоекономіки в Україні як інноваційного напряму розвитку країни, оскільки це допоможе забезпечити реалізацію національних пріоритетних проектів, формування інноваційної системи, дасть стимул соціально-економічному розвитку регіонів, підвищить конкурентоспроможність держави в умовах глобалізації.

Більшість наукових та технологічних інновацій повинні стосуватися виробництва нових товарів та послуг, в тому числі й біотехнологічної продукції, що вимагає капітальних інвестицій, управлінського потенціалу, ефективної інфраструктури, наявності компетентного персоналу та міжнародної спрямованості. На думку дослідників, технологічний процес змінить культуру та розвиток націй. Відомий дослідник у галузі біотехнологій, Перший президент біотехнологічної асоціації Філіппін Бенігно Д. Песзов сказав, що так само, як мобільні телефони і засоби зв’язку та інформаційні мережі відкрили цілий ряд нових можливостей, так біотехнології будуть впливати на народи.

Для інноваційного розвитку сучасної економіки ключовими є такі напрямки розвитку технологій як інформаційні технології, нанотехнології та біотехнології. Впровадження сучасних інформаційних технологій в Україні здійснюється протягом останніх 20 років. За відносно короткий термін вдалося створити сучасні системи зв'язку, впровадити в промисловість передові інформаційні технології, зробити масово доступним Інтернет і мобільний зв'язок. Наноіндустрія знаходиться в стадії активного формування протягом останніх 5 років. Сфера біотехнологій, як основа біоекономіки, при всій її перспективності та величезних потенційних розмірах нових ринків, поки що не отримала достатнього імпульсу для розвитку в Україні.

Біоекономіка об’єднує увесь спектр відновлюваних і не відновлюваних ресурсів (земельні, лісові і морські ресурси, біологічні ресурси (рослинні, тваринні і мікробні) і біологічні процеси. У цьому відношенні біоекономіка не є чимсь новим, адже біомаса в якості сировини використовується уже давно, наприклад, у деревообробній, целюлозно-паперовій, харчовій промисловості. Проте, перехід до сучасної біоекономіки передбачає широке використання сучасних біотехнологій в набагато більших масштабах. У загальному розумінні біотехнології – це сукупність фундаментальних і прикладних досліджень, а також інженерних рішень, спрямованих на використання біологічних об’єктів, систем або процесів у промислових масштабах. У більш широкому визначенні експертами ОЕСР запропоновано наступний список сучасних конвергентних біотехнологій, що застосовуються у медицині, фармацевтичній і біотехнологічній промисловості, біоенергетиці і сільському господарстві та ін. Саме тому біоекономіка є високотехнологічною частиною економіки, котра створює значну частину національного доходу в багатьох країнах світу. За розрахунками, 2,7% ВВП розвинутих країн буде отримуватися за рахунок використання біотехнологій. На основі використання біотехнологій у 2030 року планується виробляти близько 35% хімічної продукції, 80% лікарських засобів, 50% сільськогосподарської продукції.

Споживачами продукції біотехнології є переважно високорозвинені країни: США, Канада, Японія і Європейський Союз. Однак протягом поточного десятиліття в технологічну гонку включилися і країни, що розвиваються: Китай, Індія, Бразилія реалізують масштабні програми розвитку по всім секторам біоекономіки, зосереджуючи основну увагу на розробці та використанні біотехнологій.