Теоретичний матеріал до теми 10: Інноваційний розвиток України - основа формування біоекономіки

Аналіз досвіду економічного функціонування розвинутих країн світу свідчить, що інноваційна модель лежить в основі розвитку біоекономіки, заснованої на знаннях. Крім того, концепція «сталого розвитку» надає цьому питанню додаткової важливості, адже сучасний економічний розвиток характеризується підвищенням рівня безробіття, зниженням продуктивності праці і зменшенням темпів економічного зростання, що викликано нестабільністю економічних процесів та ринків, геополітичною напруженістю, невизначеністю шляхів розвитку країн, що розвиваються, цін на енергоносії, валютними коливаннями, екологічними проблемами. З іншого боку можна побачити великі перспективи, викликані так званою четвертою промисловою революцією, яка характеризується злиттям технологій, що розмиває межі між фізичною, цифровою та біологічною сферами, спільним споживанням, розвитком біотехнологій, в т.ч. і біоекономіки. Усе це приводить до нової хвилі розвитку інновацій у світі, які здатні управляти економічним зростанням.

Перш за все необхідно визначити значення категорії «інновації».

Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів.

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Державна інноваційна політика передбачає регулювання інноваційних перетворень, визначення особливостей і принципів інноваційного розвитку країни та розвиток біоекономіки. Ефективне державне регулювання інноваційною діяльністю здатне прискорити розвиток біоекономіки, оскільки сприятиме науково-технічному розвитку країни та окремих її регіонів, вдосконаленню систем та механізмів стимулювання розвитку підприємств і організацій (як наукових так і бізнесових), поліпшенню якості продукції, розробці нових технологій (в т.ч. – біотехнологій), організаційних структур тощо.

У даний час інновації є активною ланкою всіх сфер життєдіяльності суспільства та рушійною силою економічного і соціального розвитку. Особливої актуальності інноваційний напрям розвитку України набуває в умовах глобальних ресурсних обмежень, які посилюються песимістичними прогнозами стосовно високого рівня виснаження запасів природних ресурсів і продовольства. Україна повинна перетворитися із країни-експортера сировини в технологічно розвинену державу, яка виробляє високу частку доданої вартості. На нашу думку це можливо здійснити, зосередивши державну інноваційну політику на розвитку біоекономіки. На сьогоднішній день це найбільш високотехнологічна частина економіки. Європейські країни, поєднуючи існуюче спрямування на зростання із сучасними проблемами, що виникли внаслідок зміни клімату та вичерпання природних ресурсів, намагаються створити нові моделі сталого інноваційного зростання, однією із яких і є біоекономіка. Європейська комісія з розвитку біоекономіки підкреслює її велику ресурсну ефективність, в основному в промисловій перспективі, на основі глобальної економічної конкурентоспроможності, розвитку тих галузей економіки, котрі базуються на використанні основних наукових розробок та досліджень, новітніх ресурсозберігаючих технологій та мають можливість створювати більшу додану вартість. За прогнозом ОЕСР в 2030 р., на частку інноваційної біоекономіки буде припадати близько 3% ВВП розвинених країн і ця частка буде значно більшою в країнах, що розвиваються.

Орієнтуючись на стратегічні напрямки інноваційної політики розвинутих країн світу, в тому числі – країн Європейського Союзу, необхідно відмітити, що вони визначають необхідність створення можливостей для досягнення інноваційного зростання (дослідження і новації), сталого зростання ( ресурсоефективність і розвиток низьковуглецевої економіки) та інклюзивного зростання (зайнятість, продуктивність, соціальна і територіальна згуртованість). Зазначені стратегії передбачають подальший розвиток біоекономіки. Стратегія і план дій по розвитку біоекономіки в Європейському Союзі спрямовані на те, щоб створити більш інноваційну, ресурсоефективну і конкурентоспроможну економіку, яка примиряє продовольчу безпеку зі стійким використанням поновлюваних джерел енергії та ресурсів для промислових цілей. Саме тому в ЄС діяла програма з досліджень та інновацій «Горизонт 2020» ‒ найбільша в історії Європейського Союзу програма з бюджетом близько 80 мільярдів євро, розрахованим на сім років (з 2014 р. по 2020 р.), на додаток до приватних інвестицій, які будуть залучені фондом. Програма «Горизонт 2020» покликана сприяти збільшенню числа інноваційних технологій, відкриттів і перспективних розробок шляхом просування ідей з наукових лабораторій на ринок і у якості соціальних викликів визначає розвиток біоекономіки з метою:

• зниження залежності від непоновлюваних ресурсів;
• адаптації до змін клімату;
• раціонального використання природних ресурсів на сталій основі;
• забезпечення продовольчої безпеки;
• активізації економічного зростання, створення робочих місць та підтримки конкурентоспроможності країни.

Проводиться робота над новою стратегією ЄС – Європа-2030 і 9-ю рамковою програмою ЄС з досліджень і технологічного розвитку.

Успіх нової програми ЄС може сприяти подальшому розвитку загальноєвропейського співробітництва в галузі науки та інновацій і вибудовування відносин з ключовими партнерами. Подолання кризових явищ всередині ЄС може бути здійснено за рахунок розвитку європейської інноваційної політики, яка формується на декількох рівнях