Тема 3. Функції обліку в умовах трансформації управління та інформатизації суспільства

У сучасній науковій думці існують різні підходи до означення функцій обліку, проте найбільш прийнятним є визначення І. В. Орлова, що функції бухгалтерського обліку – це зовнішній вияв головних його властивостей, спрямованих на задоволення суспільних потреб, які змінюються у часі, шляхом формування якісної інформації для зацікавлених осіб, здійснення контролю та аналітичних узагальнень з метою забезпечення збереження власності та прогнозування наслідків управлінських рішень щодо фінансового стану суб’єкта господарювання. Водночас мету можуть мати лише суб’єкти організації та ведення обліку і для досягнення цієї мети, конкретизованої через певні завдання, використовують функції, тобто властивості, характерні для бухгалтерського обліку.

В цьому означенні наявний підтекст, що стосується такої характеристики сучасної системи обліку, як креативність, оскільки аналітичні узагальнення відповідають цьому критерію. Управління ж бюджетними установами на базі даних обліку потребує наявності інформації, здатної виробити розуміння та спонукати до дій. Таким чином виявляється основна філософська сутність креативності обліку. Донедавна вона вважалась елементом інших об’єктів (людей, літературних та інших джерел тощо). Нині інформація стає самостійним об’єктом, а люди, матеріальні ресурси – її атрибутами. Зміна вектора ролі інформації в сучасному інформаційному просторі від реєстрації фактів до забезпечення оптимізації (підвищення ефективності та якості) діяльності потребує внесення відповідних коректив у підходах до її формування.

Для досягнення зростання ефективної діяльності, підвищення якості надання послуг бюджетними установами, а також раціонального використання ресурсів (фінансових, матеріальних і трудових), облікова система має бути багатофункціональною та забезпечувати:

–       залучення потенційних споживачів і оптимізацію використання існуючих власних можливостей для надання відповідного обсягу послуг для них;

–       уникнення ризиків функціонування суб’єкта (бюджетної установи) як економічної системи та її елементів;

–       структурну єдність функціональних елементів (у тому числі можливість системної трансформації даних та їхнього переведення у різні стани залежно від потреб управління, періоду, стану економічного суб’єкта тощо);

–              стійкість суб’єкта управління та важелів впливу на змінювані параметри для подолання їхньої біфуркації (подолання непередбачених зовнішніх впливів, уникнення стану порушення інформаційних зв’язків у системі в разі зміни її структури);

–               взаємозамінність функціональних елементів і здатність облікової системи до саморегенерації (актуальність такої характеристики пов’язана з можливими мережевими збоями, непередбачуваними технічними катастрофами, несанкціонованим або нависним проникненням тощо). У зв’язку з цим облікова система має бути настільки функціонально залежною, щоб завдяки збереженим кільком цифровим даним можна було б відновити весь масив пошкодженої інформації;

–               врахування зовнішнього середовища у процесі здійснення діяльності (в тому числі оцінка попиту, сегментів ринку та побудова тимчасової тактики функціонування);

–              розробку стратегії діяльності, прогнозування, попередження небезпек функціонування тощо.

Перераховані потреби та вимоги до облікової системи суб’єктів, що фінансуються з бюджету, значно виходять за існуючі нині теоретично обґрунтовані функції обліку. Обґрунтування функцій бухгалтерського обліку в бюджетних установах у літературних джерелах на сьогодні здійснюється на основі існуючої архаїчної теорії, котра не відповідає реальній дійсності, а саме не враховує сучасних технічних, математичних та інших досягнень, які широко застосовуються системою обліку.