Тема 4. Концептуальні основи формування ефективної системи обліку

Незважаючи на наявні критичні оцінки й формулювання узагальнень щодо необхідності й доцільності вдосконалення такої методологічної складової обліку, як його принципи, погоджуємося з думкою С. А. Діпіази та Р. Д. Екклза про те, що загальноприйняті принципи обліку нині не забезпечують чіткого визначення реального економічного об’єкта. У зв’язку з цим обґрунтованим є висновок не лише про потребу у формуванні більш детального теоретичного обґрунтування, а й експериментального доведення напрямів їхнього розвитку, в тому числі з урахуванням існуючих досягнень та рівня розвитку суміжних наук. Варто зазначити, що у публікаціях вітчизняних та зарубіжних науковців питання принципів обліку розглядаються доволі часто, а в останні роки вони набули цілеспрямованого розвитку й ураховують об’єктивні умови та потреби системи управління в інформаційному забезпеченні.

Питання розвитку принципів обліку активно дискутуються у вітчизняній науковій літературі. Найбільш ґрунтовними є дослідження М. Т. Білухи, Ф. Ф. Бутинця, Н. О. Гури, Р.  Т.  Джоги, В. П. Завгороднього, З.-М. В.  Задорожного,  А.  М.  Кузмінського,  Ю. Я. Литвина, П.  П.  Німчинова,  М.  С.  Пушкара,  С.  В.  Свірко,  В. Я. Соколова, В. В. Сопка та інших науковців. Переважно як вітчизняні, так і зарубіжні вчені акцентують увагу на дотриманні принципів обліку, визначених законодавством, а удосконалення системи обліку пов’язують з їхнім розвитком. Такої позиції дотримується більшість вчених.

Так, Н. О. Гура стверджує, що удосконалення науки про бухгалтерський облік пов’язане з удосконаленням його принципів, постулатів та об’єктів. Таким чином, науковець розвиває метатеоретичні засади, які нині є актуальними, однак через цільову спрямованість наукової публікації у ній опущено питання математичного підґрунтя таких удосконалень. Варто зауважити, що вважати такий підхід дискусійним також не правомірно, оскільки вчена робить логічні висновки про те, що в сучасних умовах бухгалтерський облік потребує урахування нових економічних явищ, появи нових об’єктів, що, у свою чергу, передбачає розвиток його принципів і постулатів (неправильним у цьому разі у контексті удосконалення є використання терміна “аксіома”, оскільки він означає твердження, заперечення якого заперечує основи логічного мислення, тому будь-які спроби зміни аксіоми є неможливими, інша справа, якщо йдеться про появу нових аксіом, тоді його вживання можна вважати доцільним).

Науковці Ф. Ф. Бутинець, В. П. Завгородній, В. В. Сопко та інші констатують факт історичного використання у вітчизняній практиці таких принципів, як перевалювання сутності над змістом, двоїстого групування господарських фактів, адаптивності, переважання контролюючої функції (забезпечення збереження майна), орієнтація на забезпечення макроекономічного регулювання та ряду інших і необхідності подальшого дослідження й розвитку принципів обліку. Акцентуючи увагу на важливості урахування нових умов, об’єктів обліку, інших явищах, властивих сучасній обліковій системі, вказані автори роблять логічний висновок про необхідність здійснення теоретичних узагальнень і обґрунтування відповідних до цих інновацій принципів. Такий підхід до досліджень і розвитку науки дає змогу вирішити не лише існуючі на даний час суперечності та проблемні аспекти, а й вивести її на якісно новий, вищий рівень.

Окрім того, сучасні дослідники вважають теорію обліку узгодженою сукупністю гіпотетичних, концептуальних і прагматичних принципів, які формують загальну систему орієнтирів для дослідження природи обліку, а методологічний рівень розглядають як регулятивні правила, приписи, котрі визначають деяку стратегію і тактику прийняття суспільством теорій та фактів.

Останні можуть у процесі історичного розвитку змінюватися, а отже, виникають методологічні дискусії щодо самих правил. Так, кібернетика в середині ХХ ст. посіла місце серед лідерів науки, і свідченням цього можуть бути дискусії того періоду щодо можливостей застосування її принципів пояснення до явищ не лише світу техніки, а й інших наук (у тому числі обліку та аналізу). У цей період з’явилися дослідження, пов’язані з формуванням теоретичних обґрунтувань і зміною засад обліку, а саме наукові праці про роль інформаційних технологій в обліку, аналізі та аудиті, специфіку обліково-аналітичного забезпечення в комп’ютерному середовищі та інші.

Автори, розглядаючи особливості, що виникають в умовах автоматизації обробки економічної інформації, та враховуючи вимоги сучасної системи управління, доходять висновку про необхідність революційного перегляду усталених принципів обліку. Огляд наукових публікацій останніх років вказує на глибинність розглянутої проблематики, а також її незавершеність і дискусійність (табл. 4.2).

Серед запропонованих нових підходів, висвітлених у табл. 4.2, найбільш актуальними є позиції А. П. Дикого та А. А. Михалків, котрі пропонують розширити перелік принципів обліку такими складовими, як комплексність, безпека та контроль даних, ешелонування бухгалтерських даних. Обґрунтовуючи власну позицію, названі автори окреслюють не лише категорійне визначення рекомендованих принципів, а й вказують на недостатню розробленість цього напряму наукових досліджень.

Таблиця 4.2

Підходи українських науковців до уточнення переліку принципів обліку

Система обліку, яка функціонує у розвинених зарубіжних країнах, здебільшого спрямована на забезпечення інформацією управлінських запитів внутрішнього характеру. Основним завданням обліку є формування бази даних, необхідних управлінським ланкам для оперативного реагування й оптимізації діяльності. Відповідно до цього підхід до складу принципів обліку є актуальним для сучасних вітчизняних бюджетних установ, які функціонують в умовах дефіцитності ресурсів. Принципи обліку, як  і функції, є концептуальною основою його методології, а критичний розгляд позицій науковців дає змогу здійснити узагальнення та виробити більш аргументовані висновки щодо подальшого уточнення їхнього переліку.

Оцінка рекомендованих зарубіжними науковцями принципів свідчить, що не всі з них можуть бути ефективно застосовані у вітчизняній практиці обліку бюджетних установ (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Підходи зарубіжних науковців до уточнення переліку принципів обліку

Доцільними до застосування в обліковій практиці досліджуваних суб’єктів діяльності з-поміж зазначених у табл. 4.3 принципів є такі:

–               принцип обліку за вартістю;

–               принцип собівартості;

–               принцип    врегулювання     видатків     будь-якого     бюджету     його доходами;

–               принцип перманентності;

–               принцип значимості;

–               принцип тимчасової визначеності.