5. Задання жорсткості елементам розрахункової схеми.

Для кожного типу скінченного елемента розрахункової схеми задається певний набір характеристик жорсткості, необхідних для проведення розрахунку його напружено-деформованого стану (НДС).

Для стержневих елементів характеристики жорсткості можуть   бути задані одним із наступних способів:

1)    розміри для перерізів стандартної форми (прямокутник, круг тощо);

2)    чисельні характеристики жорсткості:

EF – поздовжня жорсткість;

EІy – згинна жорсткість відносно осі Y1;

EIz – те саме, відносно осі Zl;

GІk – жорсткість на кручення;

GFy – зсувна жорсткість відносно осі Y1 (уздовж осі Zl);

GFz – те саме, відносно осі Z1 (уздовж осі Y1).

3)    характеристики сталевих профілів та їхні комбінації з бази типових перерізів сталевого прокату;

4)    характеристики перерізів нестандартної форми, що обчислюються за допомогою системи КС-САПР.

Крім того, додатково можуть бути задані такі характеристики:

  • жорсткі вставки уздовж осей місцевої системи координат;
  •  ядрові відстані перерізів – по два числа для кожної з осей інерції при заданні чисельних характеристик;
  • величина кута чистого обертання;
  •   параметри пружної основи А, С1, С2, де А – ширина чи висота перерізу, С1 i C2 – коефіцієнти постелі по моделі Пастернака;
  • ознака врахування зсуву при складанні матриці жорсткості.

Для перерізів, що задані за допомогою стандартних перерізів і бази перерізів сталевого прокату, характеристики жорсткості обчислюються автоматично. Якщо характеристики жорсткості перерізів стержнів задані чисельно і при цьому необхідно виконати обчислення розрахункових сполучень зусиль (РСЗ), то обов’язково мають бути задані розміри ядрових відстаней.

Для плоских скінченних елементів задаються: Е – модуль пружності, v – коефіцієнт Пуассона і δ – товщина елемента.

Для просторових скінченних елементів задаються Е – модуль пружності та v – коефіцієнт Пуассона.