Тема 2. Античний стиль в архітектурі та інтер’єрі

Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.

Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперії відповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.

Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурні ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.

Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії).

У процесі формування давньогрецької архітектури виникли доричний, іонічний та коринфський ордери, пізніше до них додався тосканський ордер з давньоримської культури.

Зовнішній вигляд архітектурних ордерів представлено на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Ордери в Древньому Римі (зліва направо): 1 – доричний; 2 – тосканський; 3 – іонічний; 4 – коринфський; 5 – композитний

Меблі античного періоду дерев'яні, підкреслено простих форм, прикрашені різьбленням, з позолотою підлокітників і всього контуру, рідко з тканинною оббивкою (рис. 2.2).

Рисунок 1.5 – Меблі Древнього Риму:

а – бронзова лава; б – табурет; в – мармурова ніжка у вигляді фантастичної тварини; г – мармурове сидіння з характерним орнаментом із волют (вид збоку); ґ –    стіл з мозаїчною кришкою та мармуровими ніжками; д – столик з ніжками у вигляді звіриних копит; е – парадне сидіння; є – мармурові опори стола із зображенням тварин, багата різьба; ж – парадне сидіння з покриттям із листової бронзи; з – плетене крісло, ІІІ в. н. е.; и – табурет із дерева і бронзи, ІІ в. н. е.; і – складний табурет з різними ніжками і знімною подушкою; ї – каркас ліжка; к – точена меблева деталь з членуваннями, характерними для бронзи

Як правило, античність асоціюється з класикою, респектабельністю, добротністю, виразністю. Античність – це, в першу чергу, величність, монументальність та парадність. Вона відсилає нас до культури минулого та зобов’язує цій культурі відповідати.

Оформити інтер’єр в античному стилі – складне завдання, але результат виправдовує всі зусилля та витрачені ресурси. Античний інтер’єр вражає своєю монументальністю і величністю, вишуканістю та гармонійним поєднанням всіх деталей – його, мабуть, можна назвати досконалим.