2. Готичний стиль

На зміну романському прийшов готичний стиль. Це архітектурний стиль пізнього середньовіччя, що відрізняється легкістю високих загострених споруд, стрілчастими арками, вітражними вікнами з мальовничими картинами зі шматків кольорового скла.

Цей стиль з’явився у Франції в ХІІ столітті і потім поширився по Європі. Найбільш типовими для цього стилю є собор Нотр-Дам у Реймсі (рис. 2.1) і Сієнський собор (рис. 2.2).


Рисунок 2.1 – Готика. Собор Нотр-Дам у Реймсі




Рисунок 2.2 – Готика. Сієнський собор, Італія

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковної основи зберігалися в ідеології і культурі епохи готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

Південна Франція раніше за інші регіони відновила економіку після занепаду 4 століття. Саме в південній Франції збереглося багато будівель Стародавнього Риму, технічні засоби архітектури якого наслідувались і використовувались. І саме тут ченці були носіями математичних і будівельних знань.


У готичний період з винаходом дворучної пилки (яка давала можливість отримувати тонкі дошки), а також поширенням рамно-фільончастої каркасної конструкції (яка сполучалася зі структурою готичних архітектурних споруджень) з'явилися більш легкі та міцні меблі (рис. 2.3). Напружено витягнуті нагору, вони композиційно членувалися на відносно самостійні поля, нерідко заповнені плоско- рельєфним або ажурним різьбленням у вигляді готичних архітектурних мотивів (стрілчасті арки, нервюри), рослинних та геометричних візерунків, фігурних зображень. Відомий досить великий перелік готичних меблів: скрині, поставці (спочатку ті ж скрині, поставлені на високі опори) для зберігання посуду, шафи, крісла, столи, ліжка з дерев'яним навісом.


Рисунок 2.3 – Готичний стиль меблів:

а – лава із балдахіном; б – шафа англійської роботи; в – скриня

 Про типи середньовічних меблів у слов’янській культурі можна судити, головним чином, по образотворчих матеріалах (іконах, фресках, мініатюрах). Найпоширенішими предметами житлової обстановки були дерев'яні нерухливі крамниці (звичайно встановлювалися уздовж стін усього приміщення) і рухливі лави (нерідко з перекидною спинкою), що служили не тільки для сидіння, але й для сну, а також прямокутні столи на чотирьох опорах, табурети, скрині. Ці типи меблів (так само, як і багато типів західноєвропейських меблів романської епохи), простих і раціональних форм, продовжують існувати в народному побуті дотепер. Найбільш ранні зі збережених зразків слов’янських меблів (ХVІ-ХVІІ ст.) свідчать про митецьке застосування в їх обробці насиченого різьбленого декору (рослинні та геометричні мотиви), про розмаїтість розцвічень.

У більшості народів Азії в період середньовіччя склалися традиції використовувати в побуті замість меблів килими, стінні ніші, циновки

Однак відомі й предмети обстановки, подібні з європейськими. Так, у середньовічному Китаї визначилися різноманітні типи палацових та храмових меблів з полірованого або покритого лаком дерева: столи, етажерки-буфети, шафи-скрині та ін. Їм нерідко властиві горизонтальна протяжність об’єму, плавна зігнутість внутрішньо напружених форм, що підкреслює тектонічний дрібний орнамент (різьблення, розпис, інкрустація).

У країнах Ближнього та Середнього Сходу в VII-VIII ст. з'явилися дерев'яні та бронзові меблі для мечетей і медресе: підставки для Корану, 8-гранні столики та ін. Відтворюючи форми мусульманської архітектури, а іноді й цілі типи (наприклад, стіл у вигляді аркового павільйону), вони покривалися арабесковим орнаментом (різьблення, інкрустація).