Тема 4. Загальні поняття у підприємництві, торгівлі та біржовій діяльності

Досліджуючи поняття «торговельної діяльності» в наукових публікаціях, видно, що вказане поняття досліджується сумісно з поняттям «торгівлі». Але, досліджуючи поняття «торговельної діяльності», хотілось би акцентувати увагу, що «торгівля» та «торговельна діяльність», в межах господарської діяльності, це є різні за своїм значенням поняття, адже «торговельна діяльність» є ширшим поняттям за «торгівлю» та включає в себе, притаманні виключно йому ознаки, в тому числі ті ознаки, які притаманні поняттю «торгівля» [22].

Вказаний висновок, зроблений виходячи з дослідження поняття торговельна діяльність представленого, як у нормативно-правових актах, так і наукових публікаціях.

Так, відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України «господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг» [22].

Податковий кодекс України торговельну діяльність тлумачить як роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток [22].

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля», «торговельна діяльність - ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача» [22].

У законодавчих актах, відсутнє єдине визначення поняття «торговельна діяльність». У своїх працях науковці висловлюють думку, про необхідність єдиного визначення термінів «торгівля» та «торговельна діяльність» та їх однакове закріплення в усіх нормативно-правових актах України, оскільки існування подвійної термінології та колізій у її застосуванні приводить до того, що на практиці виникають суперечки в частині застосування норм права щодо торговельної діяльності [22].

Досліджуючи поняття торговельної діяльності, вважаємо за необхідне зупинитися на характеристиці форм торговельної діяльності, передбачених господарським законодавством. Так частиною 3 статті 263 Господарського кодексу України, передбачено що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання й збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля й громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності й інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу частина [22].

Нормативно-правове визначення кожної з наведених форм встановлено Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та відповідними законодавчими актами [22].

Зупинимося на характеристиці, кожної з названої форми, визначеної Господарським кодексом  України.

Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених Господарським кодексом України, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб [22].

Державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі - виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі - контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її [22].

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом «Про ринок електричної енергії» [22].

Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією - товарною біржою. Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності визначаються Господарським Кодексом,[22].

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання [22].

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар [22].

Зберігання на товарному складі також відноситься до інших форм торговельної діяльності. Товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності [22].

Підводячи підсумки щодо поняття «торговельна діяльність», необхідно зазначити, що торговельна діяльність - це самостійний вид господарської діяльності, який має свій суб’єктний склад, об’єкт, зміст, порядок здійснення, здійснюється у визначеній законодавством формі, спрямована на реалізацію продукції виробничого призначення та товарів народного споживання, а також здійснення допоміжної діяльності, в тому числі надання відповідних послуг, з метою досягнення встановлених результатів та отримання прибутку [22].