1. Основні поняття у підприємницькій діяльності

Надії на покращення економічного стану в Україні і відповідно забезпечення гідного людини рівня життя пов’язуються із розвитком підприємницької діяльності. За своєю природою це економічна діяльність на ринках пропозицій попиту, товару та праці. Вона базується на принципах, передбачених ст. 3 ГК України [20].

Аналіз цих принципів дає підставу зробити висновок, що основне концептуальне начало у підприємництві - це свобода. Без неї підприємництво неможливе, бо не здатне швидко пристосовуватися до умов ринку, а отже буде неконкурентоздатним. Але якщо свобода - усвідомлена необхідність, яка реалізується особою в суспільстві, то необхідно рахуватися і з інтересами самого суспільства, з інтересами держави та інших осіб. Держава бере на себе обов'язок встановлювати рамки та умови реалізації такої свободи [20].

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України, підприємництво розглядається як самостійна ініціативна систематична на власний ризик господарська діяльність (щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг), що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку [20].

Підприємництво повинно здійснюватися легально, тобто особа повинна у встановленому порядку зареєструватися як підприємець та у разі необхідності отримати спеціальні дозволи.

Ознаки підприємницької діяльності [20]:

1) Самостійність (особа сама визначає режим майна, самостійно користується, розпоряджається своєю власністю).

2) Систематичність (непідприємницькою є діяльність, яка здійснюється менше чотирьох разів протягом календарного року).

3) Ініціативність (особа сама вирішує форму підприємництва).

4) Легальність (правомірність і законність створюваної структури).

5) Ризикованість (особа постійно ризикує).

6) Мета підприємницької діяльності (отримання прибутку).

7) Форми підприємницької діяльності (виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт та надання послуг).

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі – ГК України) визначає господарську діяльність як діяльність суб’єкта господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [21].

Водночас згідно з ч. 2 ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність)[21].

Цікавим, на наш погляд, є дослідження лінгвістичного аналізу понять «підприємницька юридична особа» та «комерційна юридична особа», внаслідок якого підтверджено наявну у доктрині концепцію відмінності цих понять та підтримано позицію визнання поняття «підприємницька діяльність» ширшим, аніж «комерційна діяльність». Автор звертається до досвіду лінгвістичної термінології іноземних держав і вказує, що, наприклад, в англійській мові використовується також два поняття [21]:
1) «entrepreneurial» – підприємницький, вживається в аспекті пов’язаності такої систематичної діяльності з ризиком;
2) «commercial» – прибутковий, торговий, такий, що стосується торгівлі. Поняття комерції пов’язується з торгівельною діяльністю (про це свідчить аналіз змісту норм чинного законодавства України, які використовують фрагментарно термін «комерційний»), тоді як підприємницька діяльність за своєю суттю є більш широким поняттям.