Тема 8. Стандартизація товарів

Міжнародна  стандартизація  –  діяльність,  у  якій беруть участь органи стандартизації різних країн. 

Провідна  роль  у  міжнародній  стандартизації належить двом  неурядовим  міжнародним  організаціям  – Міжнародній  організації  зі  стандартизації  (ISO)  і Міжнародній  електротехнічній  комісії  (IEC).  Важливою для  міжнародної  стандартизації  є  діяльність  двох міжурядових  організацій  –  Світової  організації  торгівлі  і Європейської економічної комісії ООН.

Міжнародна організація зі  стандартизації  – Іпtегnаtionаl  Stаndагdization  Оrgаnіzаtіоn  /  ISO  –  почала функціонувати  23  лютого  1947  року  як  добровільна, неурядова  організація.  Вона  була  заснована  на  основі досягнутої  на  нараді  в  Лондоні  в  1946  році  угоди  між представниками 25-ти індустріально розвинених країн про створення організації, яка має повноваження координувати на  міжнародному  рівні  розробку  різних  промислових стандартів і здійснювати процедуру прийняття їх в якості міжнародних стандартів.

Основна  мета,  яку  переслідує  організація,  полягає  в забезпеченні однакових вимог до проведення випробувань, кваліфікації  працівників,  системи  управління  й  інших виробничих  факторів. 

ІSО  сьогодні  –  це  160  країн-учасниць,  близько  3000 структурних  підрозділів  технічних  комітетів  (ТК);  650 підкомітетів;  2188  робочих  груп;  це  –  понад  15000 опублікованих стандартів ІSО.

До  основних пріоритетів діяльності ІSО, передусім, належать: 

заходи,  які  сприяють  координації  та  уніфікації національних стандартів; 

розроблення та затвердження міжнародних стандартів; 

обмін інформацією з проблем стандартизації; 

співробітництво з іншими міжнародними організаціями,  які  зацікавлені  у вирішенні суміжних проблем, і на їх прохання, вивчає проблеми стандартизації та ін. 

За  версією  ISO  найважливішими  результатами стандартизації повинні бути:

підвищення  ступеня  відповідності  продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню;

усунення перешкод у торгівлі;

сприяння науково-технічному співробітництву.

У  1961  році на нараді в Парижі  представники національних  організацій  зі  стандартизації  утворили Комітет  європейської  координації  стандартів,  який  нині відомий назвою Європейський комітет стандартів (CEN).

Головним завданням цього комітету є розроблення загальних  стандартів  для  країн,  що  входять  до Європейського  економічного  співтовариства  та Європейського товариства вільної торгівлі.

Щоб  міжнародний  стандарт  отримав  статус національного  стандарту  необхідний  спеціальний  дозвіл відповідних  органів  стандартизації.  У  країнах ЄС стандарти ISO за рішенням європейської організації стандартизації  (CEN)  спочатку  набувають  статусу європейського  стандарту  (EN  ISO),  а  потім  статус національного стандарту в кожній з країн ЄС (наприклад, DIN EN ISO 9001:2008 – в Німеччині).

Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК) – International Electrotechnical Commission / IEC – утворена в  1906  році,  є  добровільною  неурядовою організацією. Її діяльність, в основному, пов’язана зі  стандартизацією фізичних  характеристик  електротехнічного  та електронного  обладнання. Основну увагу IEC приділяє таким  питанням,  як:  електровимірювання,  тестування, утилізація,  безпека  електротехнічного  й  електронного обладнання.  Членами  IEC  є  національні  організації (комітети)  стандартизації  технологій  у  відповідних галузях,  що  представляють  інтереси  своїх  країн  в  справі міжнародної стандартизації.

Міжнародні неурядові організації ISO і IEC розробили низку  правил  щодо  застосування  стандартів.  Міжнародні стандарти  ISO  представляють  собою  варіант  технічних вимог до продукції (послуг), що полегшує обмін товарами та послугами між економічними агентами світового ринку (ці вимоги не є обов’язковими для всіх країн-учасниць).

Міжнародний  союз  електрозв’язку  –  International Telecommunication Union / ITU – міжнародна міжурядова організація  в  галузі  стандартизації  електрозв’язку.

Організація  об’єднує  понад  500  урядових  і  неурядових організацій.  До  її  складу  входять  телефонні, телекомунікаційні  та  поштові  міністерства,  відомства  та агентства різних країн, а також  організації-постачальники обладнання для забезпечення телекомунікаційного сервісу.

Основне  завдання  ITU  полягає  в  координації  розробки гармонізованих  на  міжнародному  рівні  правил  і рекомендацій,  призначених  для  побудови  і  використання глобальних  телемереж  і  їх  сервісів.  У  1947  році  ITU отримала  статус  спеціалізованого  агентства  Організації Об’єднаних Націй (ООН).

З  набуттям  Україною  незалежності  в  1991  році Постановою  Кабінету  Міністрів  України  №  293  від 23.09.91 р. була створена державна система стандартизації на  базі  Українського  республіканського  управління Держстандарту СРСР. 

У травні 1993 року вийшов Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію». У 1998 році Держстандартом  України  була  розроблена  «Концепція розвитку національних систем стандартизації, сертифікації і  акредитації»,  яка  узагальнює  досягнення  багаторічного досвіду  стандартизації  і  визначає  завдання  з  актуалізації цілей  і  методів  стандартизації,  вибору  пріоритетних напрямків стандартизації і міжнародного співробітництва, гармонізації  основної  термінології  з  основними документами ІSО, ІEC, СОТ та ін. 

У  травні  2001  року  Президентом  України  був підписаний  Закон  України  «Про  стандартизацію»,  що набрав  сили  20  червня  2001  року.  Цей  закон  установлює правові  й  організаційні  основи  стандартизації  в  Україні  і спрямований на забезпечення єдиної політики в цій сфері. 

Оновлений Закон України «Про стандартизацію», який набрав  чинності  03.01.2015  року,  створює  передумови наближення  національної  системи  стандартизації  до міжнародних  і  європейських  норм  та  правил,  а  також реалізації  Угоди  про  асоціацію  між  Україною,  з  однієї сторони,  та  Європейським  Союзом,  Європейським Співтовариством  з  атомної  енергії  та  їх  державами-членами,  з  іншої  сторони,  зокрема  в  частині  здійснення необхідної адміністративної та інституційної реформ.

Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом  передбачено  створення  національного  органу стандартизації  (HOC)  –  орган  стандартизації,  визнаний на  національному  рівні,  що  має  право  бути  національним членом  відповідних  міжнародних  та  регіональних організацій стандартизації.

Згідно  з  розпорядженням  Кабінету  Міністрів  України від  26.11.2014  р.  №  1163  «Про  визначення  державного підприємства,  яке  виконує  функції  національного органу стандартизації»,  функції  НОС  виконує  державне підприємство  «Український  науково-дослідний  і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). 

Наразі  підприємство  проходить  процес  ребредингу, тобто  зміни  назви  на  ДП  «Українське  агентство  зі стандартизації» (UAS).

Отже, НОС, ДП «УкрНДНЦ» та УАС (UAS) – це одне й те саме підприємство.

Відповідно  до  Закону  «Про  стандартизацію» до основних  повноважень  національного  органу стандартизації належить:

організація  та  координація  діяльності  щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів;

прийняття,  скасування  та  відновлення  дії національних стандартів;

підготовка  та  затвердження  програми  робіт  з національної стандартизації;

координація  діяльності  технічних  комітетів стандартизації;

видання національних стандартів;

формування  та  ведення  національного  фонду нормативних документів.

забезпечення  функціонування  та  розвитку національної  системи  стандартизації;  технічна  перевірка проектів стандартів, гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими, координація діяльності національних  технічних  комітетів  стандартизації  (ТК), консультації щодо маркування продукції;

сертифікація продукції, послуг та систем управління;

оцінка  відповідності  продукції  технічним регламентам;

підготовка  та  підвищення  кваліфікації  фахівців  у сфері  стандартизації,  сертифікації,  метрології  та  систем управління, підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації;

видання  наукового  фахового  журналу «Стандартизація, сертифікація, якість».

В Україні стандартизація, що має державний характер, спрямована на забезпечення: 

єдиної технічної політики; 

захисту  інтересів  вітчизняних  виробників  та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг); 

економії всіх видів ресурсів; 

відповідності  продукції  (процесів,  робіт,  послуг) світовому рівню якості та надійності; 

гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами; 

відповідності  вимог  нормативних  документів законодавчим актам; 

сприяння  виходу  української  продукції  на  світовий ринок.