Тема 8. Стандартизація товарів

Поліпшення якості та конкурентоспроможності товарів (процесів,  робіт,  послуг) можливе тільки на основі стандартизації. Вона дозволяє  регламентувати  вимоги  до якості  продукції,  більш  ефективно  вирішувати  проблеми спеціалізації, визначати найбільш раціональні  способи виробництва продукції і переробки сировини, здійснювати управління якістю товарів у виробництві та сфері обігу.

Для успішної діяльності в галузі стандартизації, як і в інших  галузях  науки  і  техніки,  потрібна  точна,  науково обґрунтована термінологія.

На  сьогоднішній  день  правові  та  організаційні  засади стандартизації  в  Україні  установлені  в  Законі  України «Про  стандартизацію».  Цей  Закон  регулює  відносини, пов’язані  з  діяльністю  у  сфері  стандартизації  та застосуванням її результатів. 

Дія  ЗУ  «Про  стандартизацію»  не  поширюється  на санітарні  заходи  безпечності  харчових  продуктів, ветеринарно-санітарні  та  фітосанітарні  заходи,  будівельні норми,  лікарські  засоби,  військові  стандарти,  стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти  та  інші  соціальні  стандарти,  передбачені законодавством.

Відповідно  до  ЗУ  «Про  стандартизацію», стандартизація  –  діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо  наявних  або  потенційних  завдань  і  спрямована  на досягнення  оптимального  ступеня  впорядкованості  в певній сфері. 

Зокрема  ця  діяльність  складається  з  процесів розроблення, видання та застосування стандартів.

Стандартизація  встановлює  єдині,  найбільш  раціональні для  економіки  норми,  параметри,  розміри  продукції (процесів,  робіт,  послуг),  вимоги  до  якості  та  технології виготовлення,  методи  контролю  та  випробувань, правила пакування, маркування, транспортування та  зберігання.

Важливі  переваги  стандартизації полягають у підвищенні відповідності продукції, процесів і послуг для їх  використання  за  призначенням,  у  запобіганні виникненню  бар’єрів  у  торгівлі  та  сприянні  науково-технічній співпраці.

Метою стандартизації в Україні є:

забезпечення  відповідності  об’єктів  стандартизації своєму призначенню;

керування  різноманітністю,  застосовністю, сумісністю, взаємозамінністю об’єктів стандартизації;

забезпечення  раціонального  виробництва  шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;

забезпечення охорони життя та здоров’я;

забезпечення прав та інтересів споживачів;

забезпечення безпечності праці;

збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;

усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх  виникненню,  підтримка  розвитку  і  міжнародної конкурентоспроможності продукції.

Головним завданням  стандартизації  є  створення системи  нормативної  документації, яка визначає прогресивні вимоги до продукції, що  виготовляється  для потреб  народного  господарства,  населення,  оборони держави  та  експорту,  до  її  розробки,  вироблення  та застосування,  а  також  забезпечення  контролю  за правильністю використання цієї документації.

Основні функції стандартизації наведено в таблиці 7.1.

 

Таблиця 7.1

Функції стандартизації

 

Функція	Зміст
Гармонізація	Гармонізація  документів,  методів  та  засобів якості життя зі світовими аналогами.
Інформаційна	Інформатизація з використанням уніфікованих методів та засобів.
Комунікативна	Нормалізація  соціальних  методів  та  засобів зв’язку.
Ресурсозберігаюча	Раціональне  та  економне  використання ресурсів.
Охоронна	Забезпечення  екологічної  безпеки навколишнього  природного  середовища  та споживчої безпеки товарів.
Нормативна	Формування  вимог  до  продукції,  процесів, послуг, методів.
Економічна	Зниження  собівартості  продукції,  процесів, послуг.
Регулятивна	Вплив  на  ринок  товарів  і  послуг;  усунення технічних  бар’єрів  в  торгівлі;  захист вітчизняного виробника та споживача.
Соціальна	Забезпечення  безпеки  товарів,  процесів, послуг; забезпечення якості товарів та послуг; захист прав споживачів.

 

Об’єкт стандартизації – досліджуваний предмет, що підлягає стандартизації (ДСТУ 1.1:2015).

Відповідно до положень ЗУ «Про стандартизацію» (ст. 5), об’єктами стандартизації є:

матеріали,  складники,  обладнання,  системи,  їх сумісність;

правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати,  включаючи  продукцію,  персонал,  системи управління;

вимоги  до  термінології,  позначення,  фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.

Суб’єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику у сфері стандартизації;

національний орган стандартизації;

технічні комітети стандартизації;

підприємства,  установи  та  організації,  що здійснюють стандартизацію.

Відповідно  до  вітчизняного  законодавства, стандартизація поділяється на міжнародну, регіональну та національну.

Міжнародна стандартизація – стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх держав.

Регіональна стандартизація – стандартизація, участь у  якій  відкрита  для  відповідних  органів  держав  лише одного  географічного,  політичного  або  економічного простору.

Національна  стандартизація  –  стандартизація,  яку здійснюють на рівні однієї держави. При цьому, усередині держави  чи  адміністративно-територіальної  одиниці держави  стандартизацію  можуть  також  здійснювати  на місцевому  рівні,  на  рівні  асоціацій  і  підприємств  у промисловості  та  на  окремих  фабриках,  заводах  або установах.

У процесі стандартизації виробляються норми, правила, вимоги,  характеристики,  що  стосуються  об’єкта стандартизації, які оформляються у вигляді нормативного документа.

Нормативний  документ  (НД)  –  документ,  що встановлює  правила,  настанови  чи  характеристики  щодо діяльності або її результатів.

Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, вони поділяються на:

національні  стандарти  та  кодекси  усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;

стандарти,  кодекси  усталеної  практики  та  технічні умови,  прийняті  підприємствами,  установами  та організаціями, що здійснюють стандартизацію.

Стандарт  –  нормативний  документ,  заснований  на консенсусі,  прийнятий визнаним органом, що встановлює для  загального  і  неодноразового  використання  правила, настанови  або  характеристики  щодо  діяльності  чи  її результатів,  та  спрямований  на  досягнення  оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Консенсус  –  загальна  згода,  що  характеризується відсутністю  серйозних  заперечень  із  суттєвих  питань  у більшості  зацікавлених  сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. 

Законом  України  «Про  стандартизацію»  визначено наступні види стандартів:

Міжнародний  стандарт  –  стандарт,  прийнятий міжнародною  організацією  зі  стандартизації  і  доступний для широкого кола користувачів;

Регіональний  стандарт  –  стандарт,  прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів.

Національний  стандарт  –  стандарт,  прийнятий національним  органом  стандартизації  та  доступний  для широкого кола користувачів.

Технічні  умови  (ТУ)  –  нормативний  документ,  що встановлює  технічні  вимоги,  яким  повинна  відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.