Тема 9. Сертифікація та оцінка відповідності

Метою реформування системи сертифікації  є гармонізація  законодавчої  та  нормативної  бази  України  з європейською  і  перехід  на  систему  оцінки  відповідності продукції за вимогами українських Технічних регламентів (аналогів європейських Директив).

Система  оцінки  відповідності  –  правила,  процедури та управління для проведення оцінки відповідності.

Оцінка  відповідності  –  процес  доведення  того,  що задані вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані.

Процедура  оцінки  відповідності  уніфікує  в  собі  різні галузі  технічного  регулювання:  сертифікацію  продукції, сертифікацію послуг, метрологічне підтвердження.

Об’єкт  оцінки  відповідності  –  конкретний  матеріал, продукція,  установка,  процес,  послуга,  система,  особа  чи орган, до яких застосовується оцінка відповідності.

Орган  з  оцінки  відповідності  –  орган  (підприємство, установа,  організація  чи  їх  структурний  підрозділ),  що здійснює  діяльність  з  оцінки  відповідності,  включаючи калібрування,  випробування,  сертифікацію  та інспектування. 

Відповідно  до  ЗУ  «Про  технічні  регламенти та  оцінку відповідності»  оцінка відповідності здійснюється щодо всіх видів продукції, за винятком:

об’єктів будівництва;

виробів  мистецтва  та  унікальних  виробів  народного художнього промислу;

предметів антикваріату.

Окрім цього дія закону не поширюється на санітарні та фітосанітарні заходи.

Добровільна  оцінка  відповідності  здійснюється  на добровільних  засадах,  в  будь-яких  формах,  включаючи випробування,  декларування  відповідності,  сертифікацію та інспектування, та на відповідність будь-яким заявленим вимогам.  Орган  з  оцінки  відповідності  залучається  до здійснення  добровільної  оцінки  відповідності  на  умовах, визначених договором між заявником і таким органом.

На даний момент в Україні діють близько 50 технічних регламентів. Один вид продукції може потрапляти під дію декількох ТР.

Технічний  регламент  –  нормативно-правовий  акт,  в якому визначено характеристики продукції або пов’язані з ними  процеси  та  методи  виробництва,  включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов’язковим.  Він  може  також  включати  або  виключно стосуватися  вимог  до  термінології,  позначень,  пакування, маркування  чи  етикетування  в  тій  мірі,  в  якій  вони застосовуються  до  продукції,  процесу  або  методу виробництва.

Цілями  прийняття  технічних  регламентів  є  захист життя  та  здоров’я  людей,  тварин  і  рослин,  охорона довкілля  та  природних  ресурсів,  забезпечення енергоефективності,  захист  майна,  забезпечення національної  безпеки  та  запобігання  підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.

Технічний  регламент  обов’язковий  до  застосування.

Він  встановлює  вимоги  до  об’єктів  технічного регулювання: продукції, процесів та послуг.

Таким  чином,  існуюча  система  добровільної сертифікації  в  Україні  покликана  замінити  обов’язкову процедуру,  надаючи  свободу  вибору  виробникам  і продавцям  знайти  оптимальний  спосіб  підтвердження якості продукції, в тому числі, і за допомогою отримання сертифіката відповідності на продукцію.