Складовою
частиною діяльності, що стосується технічного
регулювання, стали системи
сертифікації (від лат. sertifico
– підтверджую, засвідчую;
certas – безсумнівний і
fació – робити,
діяти, тобто «зроблено правильно»; від
франц. certificate; англ.
certification) продукції та акредитації
випробувальних центрів та лабораторій.
Сертифікація –
визнаний у світі
спосіб незалежної оцінки відповідності
продукції, процесів і
послуг встановленим вимогам.
Для того,
щоб переконатися, що
послуга «надана правильно», необхідно
знати, яким вимогам вона повинна відповідати
і яким чином
можна засвідчити цю відповідність. Загальноприйнятим способом
такого засвідчення є сертифікація відповідності.
Сертифікація –
підтвердження відповідності третьою стороною, яке
стосується продукції, процесів,
послуг, систем або персоналу
(ЗУ «Про технічні
регламенти та оцінку
відповідності» зі змінами та доповненнями).
Застосування сертифікації
створює передумови для успішного
розв’язання низки важливих
соціальних й економічних проблем
і завдань. Це
– підтвердження безпеки товару
або послуги для здоров’я та життя людини, її майна і навколишнього природного
середовища.
Відповідно до
Закону України «Про
технічні регламенти та оцінку відповідності» в Україні
здійснюється поетапний
процес реформування системи
технічного регулювання з переходом
від обов’язкової сертифікації
в державній системі сертифікації
(УкрСЕПРО) до європейської системи оцінки відповідності.
Ураховуючи
наявні потреби виробників та продавців у проведенні компетентної
оцінки відповідності продукції третьою незалежною
стороною, а також
потреби суспільства в отриманні достовірної інформації про якість
та безпечність товарів
і послуг, в
Україні створено Систему
добровільної сертифікації, яка
увібрала у себе найкращий досвід,
набутий державною системою сертифікації та
базується на її
основних принципах і підходах до оцінки відповідності продукції,
робіт, послуг.
Метою добровільної сертифікації є:
запобігання реалізації
продукції, небезпечної для життя,
здоров’я та майна
громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві
в компетентному виборі продукції;
створення умов
для участі суб’єктів підприємницької діяльності
в міжнародному економічному,
науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Залежно від
галузі сертифікації розрізняють сертифікацію систем
забезпечення якості; екологічну сертифікацію; сертифікацію
соціальної лояльності.
Сертифікація
системи управління якістю (аудит) щодо виробництва
певної продукції –
це дії, проведені
за визначеною схемою уповноваженою
третьою стороною (незалежної від
підприємства і споживачів)
з метою підтвердження відповідності
системи вимогам нормативного
документа (стандарту ДСТУ ISO 9001:2000,
ДСТУ ISO
9002:2000). При цьому
забезпечується упевненість у тому,
що виробник здатний
постійно випускати
продукцію, яка відповідає
вимогам даних нормативних документів,
продукція незадовільної якості своєчасно
виявляється, а виробник
вживає заходів щодо запобігання вироблення
такої продукції на
постійній основі.
У сьогоднішній
практиці використовують дві
моделі систем якості: ISO 9001 або ISO 9002. Вони відрізняються
ступенем охоплення всіх
етапів життєвого циклу продукції.
Модель системи ISO
9001 застосовують підприємства, виробничий цикл яких містить: проектування, розробку,
виробництво, монтаж і обслуговування.
Модель
системи ISO 9002
використовують, коли виробничий цикл
включає: виробництво, монтаж і
обслуговування, тобто відсутні проектування і розробка.
В умовах
швидкого оновлення продукції
все частіше віддають перевагу
сертифікату на систему
якості, а не сертифікатам відповідності
окремих моделей, марок
або типів виробів. Торговельні
партнери розглядають сертифікат на
систему якості підприємства-виробника як гарантію стабільності високої якості
продукції.
Екологічна
сертифікація проводиться
на основі стандартів ІSO серії 14000. Мета екологічної
сертифікації полягає в стимулюванні
впровадження технологічних
процесів виробництва продукції,
які мінімально забруднюють природне
середовище і гарантують споживачеві безпеку
для його життя,
здоров'я, майна і навколишнього середовища.
Сертифікація
соціальної лояльності здійснюється на основі
міжнародного стандарту SA 8000,
що містить основні критерії
для оцінки соціальної
лояльності організації:
дитяча праця, примусова
праця, гігієна і безпека
праці, свобода асоціації
і право укладання колективних договорів,
дискримінація, дисциплінарні
стягнення, робочий час, винагорода, система керування.
Залежно від об’єктів
сертифікації виділяють сертифікацію
продукції; сертифікацію робіт
та послуг; сертифікацію систем
забезпечення якості підприємства.
Системи сертифікації
діють на національному,
регіональному та міжнародному
рівнях, тому відповідно розрізняють національну,
регіональні та міжнародні системи сертифікації.
Координацією заходів
для створення міжнародних систем займається
спеціальний комітет з
сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ISO. Цим
комітетом розроблені:
правила і
порядок здійснення сертифікації продукції;
критерії акредитації
випробувальних центрів
(лабораторій);
умови вступу
до міжнародної системи
сертифікації (наявність нормативно-технічної документації, що містить
вимоги до сертифікованої продукції;
високий рівень
метрологічного забезпечення виробництва;
функціонування
спеціальної системи нагляду за діяльністю випробувальних центрів і якістю
продукції).
У ряді
країн уже функціонують
акредитовані у СЕРТИКО ІSО
і визнані світовим
співтовариством випробувальні
центри, що видають
сертифікати на певні види продукції.
Стосовно
регіональних систем сертифікації, то загальною
європейською організацією для
усіх сертифікаційних органів є ЕОТС
(Європейська організація з випробувань та сертифікації), яка була створена
спільно Комісією ЄС, Секретаріатом
європейської зони вільної торгівлі (ЕРІА) та Європейським комітетом
зі стандартизації СЕN/CENELEC.
Більш поширеною є національна система
сертифікації, за якою підприємства тієї
чи іншої галузі
промисловості випускають
продукцію відповідно до вимог визначених
національними і (або) міжнародними стандартами.
