Лекція 9 Оцінювання ефективності соціальної відповідальності

1. Соціальні показники / індикатори: соціальна цінність продукції; внесок продукції у зростання добробуту населення; вплив на здоров’я людини; забезпечення рівного доступу до необхідних ресурсів життєдіяльності (вода, їжа, житло, охорона здоров’я).
2. Етичні норми: дотримання етики бізнесу; вимоги до ділових партнерів дотримуватися аналогічних етичних норм (в основному пов’язані з субконтрактами, які крупні компанії розміщують у країнах, що розвиваються).
3. Відносини із працівниками: забезпечення безпеки на робочому місці; забезпечення фінансових і соціальних гарантій (справедлива заробітна плата та ін.); невикористання дитячої праці.
4. Відносини з місцевими співтовариствами: повна сплата податків; доброчинний внесок компанії у розвиток місцевих співтовариств; соціальні інвестиції у розвиток місцевих співтовариств; участь працівників компанії у роботі на благо місцевих співтовариств (пожертвування, волонтер, експертиза).

Корпоративну соціальну відповідальність організацій, що приймають участь у проекті, оцінюють за наступними параметрами: 

1. процеси впровадження програм КСВ;
2. впровадження сучасних систем стандартизації; 
3. фінансування добродійних фондів;
4. оцінка рівня та типу соціальної відповідальності організації;
5. рівень відповідності організації сучасним вимогам до КСВ;
6. вплив організації на зацікавлені сторони у здійсненні та розвитку КСВ;
7. вплив організації на результати роботи організації.

При цьому використовують такі показники, як: 

1. чистий прибуток;
2. cередньооблікова чисельність персоналу та середня заробітна плата; 
3. сплачені податки;
4. реалізовані чи підготовлені програми КСВ, стандарти, що впроваджуються, пов’язані з КСВ;
5. добродійні фонди, що фінансуються організацією, програми, інші заходи (для оцінки добродійності).

Правдива, реальна соціальна відповідальність дозволяє: 

1. створити сприятливе соціальне оточення; 
2. покращити імідж бізнес-структури; 
3. збільшити обсяги продажу продукції (послуг); 
4. приростити вартість акцій бізнес-структури на ринку; 
5. покращити взаємовідносини між суб’єктами соціально-трудових відносин; 
6. залучити нових клієнтів тощо.

В Україні системне розповсюдження ідей соціальної спрямованості і соціальної активності бізнесу було започатковано у 1996 році Українською асоціацією якості (УАЯ) та Українським союзом промисловців та підприємців (УСПП) одночасно з впровадженням концепцій ТQМ (Total Quality Management) і моделі ЕFQМ (European Foundation for Quality Management). Концепціями і моделлю передбачено, що будь-яка компанія, яка прагне досконалості, має задовольняти всі заінтересовані сторони, демонструючи при цьому постійне довготермінове турботливе ставлення до споживачів, власного персоналу і суспільства, забезпечуючи охорону довкілля, здійснюючи благодійну діяльність та сприяючи сталому розвитку суспільства. Будь-яка компанія має усвідомлювати, що досягнення нею успіху можливе лише за умови, що її діяльність є корисною для суспільства, співпадає з його цінностями та цілями.