Тема 5. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

Друга половина XX ст. є сучасним етапом історії світового туриз­му. Після відбудови післявоєнної руїни разпочався стабільний роз­виток туризму, що на початку XXI ст. перетворився на могутню індустрію, великий міжгалузевий комплекс, який сприяє розвитку політичних і культурних контактів, є важливим елементом економіч­ної стратегії й вагомим чинником суспільного розвитку.

Бурхливий розвиток туризму у другій половині XX ст. зумовлю­вався цілою низкою чинників політичного, економічного, технологіч­ного та соціального характеру. Одним з них була остаточна зміна стереотипу життя населення Землі зі «статичного» на «динамічний». Світові війни, зрушивши зі звичних місць великі маси населення, стимулювали збільшення його мобільності. Інтенсивний ритм життя, наявність значних фізичних і особливо психічних навантажень, погіршення стану довкілля викликали природну трансформацію цінностей, що у коло перших потреб людини поставило відпочинок, спілкування з природою, духовне збагачення через туризм і подоро­жі. А підвищення рівня добробуту людей, поява оплачуваних відпус­ток, збільшення вільного часу за рахунок скорочення робочого часу стали поштовхом для туристського буму 60-70-х років XX ст. Протягом 1950-1980 рр. кількість прибуттів міжнародних туристів зросла майже в 11,5 разів (з 25 млн до 285 млн), а кількість надход­жень від туризму - у 48,5 разів (з 2,1 млрд до 97 млрд $ США). У 1980-1990-х роках продовження термінів оплачуваних відпусток, зростання купівельної спроможності різних верств населення стиму­лювало зростання попиту на туризм і подорожі серед людей серед­нього рівня достатку. Наприкінці XX ст. туризм став дійсно масовим явищем. Темпи його зростання не завжди були стабільно високими. За двадцять років - з 1980 до 2000 — світові темпи зростання туриз­му уповільнилися: кількість прибуттів зросла у 2,5 рази (з 284,8 до 696,1 млн), а надходжень - у 4,8 рази (з 97 до 474,4 млрд $ США).

Уповільнення темпів зростання міжнародного туризму відбулося внаслідок економічних спадів початку 1980-х, 1990-х років, інфляцій­них процесів, зростання безробіття в індустріальних країнах. Особливо негативно на міжнародний туризм вплинули політична нестабільність: протистояння політичних систем, локальні війни й терористичні акти. Серед них особливо руйнівними були наслідки терористичного акту 11 вересня 2001 р. на території США – одного з найбільших туристичних ринків світу. У результаті теракту відбу­лося різке скорочення туристичних подорожей, обсягів авіаційних перевезень, що в свою чергу зумовило зменшення робочих місць у цих галузях економіки. Вперше за весь повоєнний період, починаю­чи з 1950 р. туристична індустрія світу завершила 2001 р. з від'єм­ними показниками: кількість прибуттів зменшилася на 0,6%, а надход­жень — на 2,6%. У 2002 р. туризм знову продемонстрував свою стійкість — кількість туристичних прибуттів сягнула за 700 млн і по­рівняно з 2001 р. зросла на 3,1%.

Результати стану розвитку туризму в світі протягом 2004 р., зібра­ні ВТО, свідчать про його відновлення й активне зростання — в усіх регіонах світу зафіксовано збільшення туристських прибуттів. За­гальна їх кількість у світі в 2004 р. становила 763 млн (зростання — 10,7%), а надходжень - 622 млрд $ США або 500 € (10,3% зрос­тання) Цей стрибок експерти ВТО пов'язують з реакцією на низькі показники 2003 р. викликані іракською війною, епідемією атипової пневмонії та послабленою економікою.

У 2005 р. продовжилася тенденція зростання обсягів міжнарод­ного туризму. Терористичні акти та природні катастрофи, такі як цунамі в Індійському океані, не зупинили його розвитку. Кількість міжнародних прибуттів у 2005 р. зросла на 5,5% і вперше перевищи­ла цифру 800 млн (808 млн прибуттів).

Збільшення масовості та розширення кола споживачів туристич­них послуг призвело до диверсифікації туристичного продукту, уріз­номанітнення туристичної пропозиції. Збереження життєвої актив­ності людей пенсійного віку стимулювало появу туризму «третього віку». Сьогодні значний прошарок людей пенсійного віку є вимогли­вою платоспроможною соціальною групою, орієнтованою на якісний сервіс, які переважно вибирають тури на відпочинок, пізнавальні подорожі та круїзи. Все активнішими стають подорожі та туризм інвалідів й осіб з фізичними вадами. Особливості сучасного бізнесу стимулювали появу туризму ділових жінок, відпочинок неповних сімей. Пізні шлюби сприяли появі туризму одиноких сердець тощо.

Значно диференціювався туристичний попит. Мету туристичної подорожі сьогодні зумовлюють не тільки певні потреби, а й освітній рівень туристів, хобі, мода, бажання отримання незвичних вражень, відчуття адреналіну - подіевий туризм. Сучасні туристи, які бажають побачити «дива світу», беруть участь у «туризмі-спадку», або подорожах із відвіданням найвідоміших пам'яток культурної спадщини людства, що знаходяться в різних країнах.

Останнім часом розширюються варіанти екологічного туризму та його підвидів^ сільського зеленого, або агро- і фермерського туризму.

Надзвичайно високими темпами зростають пропозиції на ринку пригодницького, екзотичного та екстремального туризму.

Зростанню масовості туризму, збільшенню його видів сприяло підвищення культурного й освітнього рівня населення, збільшення міжнародних ділових і культурних контактів. Але ще значнішу роль у зростанні туристичної активності населення світу, становленні туризму як великого міжгалузевого комплексу світової економіки відіграв науково-технічний прогрес і технологічні революції, що зна­йшли відображення в інтенсивному розвитку транспорту, електрон­ної та комп'ютерної техніки, вдосконаленні інфраструктури туризму.

Наприкінці 50-х років XX ст. для організації подорожей почина­ють активно використовувати авіаційний транспорт. Із удосконален­ням і розвитком парку моделей літаків, зростанням їх комфортності та надійності, збільшенням дальності перельотів й одночасно з поступовим зменшенням цін на пальне, а відтак і на квитки, почався період масового використання авіації в туризмі. Завдяки авіатран­спорту зростав розвиток стандартних масових «пекідж-турів». Вагомим стимулом залучення туристів стали чартерні рейси - спеціальні туристичні подорожі на зафрахтованих туристичними фірмами літаках за спеціальними цінами.

Авіація є порівняно дорогим видом транспорту для здійснення подорожей. Тому авіакомпанії використовують систему знижок і пільг, щоб привабити подорожуючих. Деякі з них розширюють послуги більш дешевих класів за рахунок зменшення частки висококласних секторів або пропонують послуги бізнес-класу за цінами економічного класу.

Сукупність подібних послуг зумовлює подальше зростання попу­лярності авіатранспорту в туризмі та обсягів пасажиропотоку, які на початку XXI ст. дещо стримуються перш за все з причин спрацьованості авіаційного парку.

Удосконалюється й залізничний транспорт. Спеціальна програма обслуговування пропонує для подорожей останні моделі вагонів на пом'якшувальних амортизаторах, із кондиціюванням повітря та підвищеною звукоізоля­цією. Клієнтам пропонуються різноманітні зручності — від мінеральної води та освіжаючих серветок у нижчих класах до коктейлів, англій­ського сніданку в купе, послуг із доставки багажу та персонального пробудження вранці — в першому класі. З травня 1993 р. «Євронайт» обслуговує п'ять європейських ліній: Рим—Цюрих—Базель—Женева, Відень—Венеція, Відень—Остенде, Відень—Цюрих і Відень—Гамбург. Вже у перші тижні роботи за новою формулою було зареєстровано збільшення нічного пасажиропотоку більш як на 5%.

Зручною формою туристичної подорожі є спеціальні туристичні поїзди, що одночасно є засобом пересування та місцем проживання туристів. Вони використовуються для далеких подорожей і мандрівок вихідного дня. Є серед них і розкішні поїзди, типу «Східного Експре­са». Легендарний «Східний Експрес», що свого часу отримав назву «поїзд королів і король поїздів», почав курсувати в 1883 р. і достав­ляв заможних людей з Парижа до Стамбула через мальовничі місце­вості. Подорож тривала 4 дні в умовах затишної обстановки з вишу­каним харчуванням та ідеальним сервісом. Сучасний «Східний Експрес» здійснює доставку пасажирів з Лондона та Парижа до Венеції через Францію, Швейцарію та Австрійські Альпи за 1 день. Серед ін­ших відомих поїздів — «Блакитний поїзд», який виконує 24-годиннийпереїзд з Кейптауна до Преторії (ПАР); шотландський королівський; транссибірський експрес, який здійснює дев'ятнадцятіщенну подорож з Москви до Монголії; індійський «Палац на колесах» з вагонами» люкс «для магараджів», який курсує між Раджастаном і Агрою.

Заохочуючи туристів, залізничні компанії також вдаються до зас­тосування різноманітних пільг і знижок, до введення «єдиних квит­ків», що значно здешевлюють подорож і роблять ЇЇ зручнішою. Зрос­танню популярності залізничного транспорту сприяє й збільшення швидкості сполучень, пов'язане з відкриттям регулярного руху поїздів під Ла-Маншем, з розвитком швидкісних залізниць в Європі. Завдяки вдосконаленню морських і річкових лайнерів у другій половині XX ст. змінилася філософія водних подорожей і рейсові перевезення поступилися місцем круїзним плаванням.

Круїзні подорожі — це відпочинок на воді, коли каюти суден за класом обслуговування відповідні номерам у готелях вищого класу, пропонується вишукане харчування з використанням місцевих делі­катесів і морепродуктів, організуються розважальні програми на суд­ні та екскурсійна програма в портових містах. Саме ринок круїзних подорожей зберіг і навіть значно підвищив обсяги морських і річко­вих перевезень після їх тимчасового занепаду у 50-ті роки XX ст., ко­ли зростання авіаційних трансконтинентальних подорожей потіснило традиційні морські. Додатковим стимулом їх нинішньої популярності стала можливість для туристів розмістити на судні свій автомобіль.

Одним з перших круїзів була подорож Середземним морем на судні «Леді Мері Вуд» компанії «Пі енд Оу Лайн» у 1844 р. У 80-х роках XX ст. на ринку круїзного туризму діяло 15 великих компаній, серед яких — Карнівал Груп (22 теплоходи), Роял Каріббен лайн (12 теплоходів) та ін. Найбільшою популярністю серед туристів ко­ристуються такі круїзні території, як Карибська (острови басейну Карибського моря), Середземноморська (понад 40 портів Середзем­ного та Чорного морів), Скандинавська (норвезькі фйорди узбереж­жя Норвезького моря та Балтія). Морські круїзи приваблюють ту­ристів високим рівнем сервісу, різноманітністю послуг, незвичністю й атрактивністю програм. Незважаючи на порівняно високу вартість круїзних подорожей, кількість їх учасників стабільно збільшується. На світовому круїзному ринку вона зросла з 500 тис. пасажирів у 1970 р. до 5,5 млн у 1993 р. Однією з тенденцій сучасного круїзного бізнесу є поява лайнерів-гігантів, яким у 2003 р. став Квін Мері 2 компанії Кюнард водотонажністю 150 тис. т. На цьому судні може пе­ребувати 2620 пасажирів. Нині це найдорожче судно в світі (вартість судна дорівнює 800 млн $ США), на якому до послуг пасажирів є спортивні споруди, басейни, магазини та салони на 17 палубах. Висота лайнера більша за статую Свободи в Нью-Йорку і становить 72 м, довжина — 345 м, майже три з половиною футбольних поля.

Автомобільний бум середини XX ст., призвів до різкого зростан­ня автомобільних подорожей. Нині серед міжнародних транспортних подорожей мандрівки на автомобілях і автобусах становлять майже 80%. Вирізняючись високою мобільністю й маневреністю, туристич­ні автобуси не мають конкуренції на коротких і середніх маршрутах (до 500 км), але туристичні автобуси підвищеної комфортності використовуються й на довгих маршрутах (Київ—Варшава—Берлін— Париж, Київ—Братислава—Відень—Рим або Київ—Прага—Париж— Лондон).

При цьому відпочинок туристів у нічний час організується, як правило, в готелях і мотелях. Порівняно невисока вартість автобус­ної подорожі при груповій організації робить її доступною для менш забезпечених верств населення, особливо тих, хто не має власних автомобілів і охоче вдається до послуг автобусного транспорту.

У межах своїх регіонів на власних автомобілях мандрують дві третини мешканців Північної Америки та майже дві третини на­селення Західної Європи. Так, у Франції, Іспанії та Італії частка автотуристів становить 70-80%, у Німеччині — перевищує 90%.

Туризм на автомобілях реалізується за організованими маршру­тами і за вільною програмою. При цьому автотуристи не мають жорс­ткої прив'язки до засобів розміщення і користуються можливістю відвідати навіть важкодоступні місця. Швидкому зростанню автомо­більного туризму сприяє збільшення кількості автомобілів у приват­ному володінні (1 автомобіль на 10 осіб у Європі та по автомобілю на кожну другу особу у США), будівництво сучасних автобанів, ви­никнення та розвиток спеціальних засобів розміщення й харчування автотуристів (мотелі, кемпінги та караванінги для прийому автомо­білів з причепами, драйвінги тощо), комплексів обслуговування автомобілів, а також поява караванів (трейлерів) і ротелів — причепів до автомобілів й автобусів з повним комплексом життєзабезпечення.

Одним зі стимулів розвитку автотуризму став підйом індустрії прокату автомобілів (гепі: а саг), що значно збільшує кількість потен­ційних туристів.

Оренда автомобілів для туризму набула поширення у США та у Західній Європі. Так, у Великобританії туристи становлять більш як 60% клієнтів фірм прокату, у Франції — близько 30%. Третина амери­канців, які відвідують Західну Європу, користуються автомобілями, взятими в оренду в місці перебування. На ринку автопрокату лідиру­ють такі великі компанії як американські «Авис рент а кар Інк», «Херц корпорейшн», «Нешнл кар рентл систем», європейська міжнаціональна «Кепі а саг», що об'єднує фірми Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Австрії, Швейцарії, Нідерландів і Скандинавських країн. Для розвитку автомобільного туризму велике значення мають різноманітні клуби та спілки автомобільного транспорту, в т. ч. й міжнародні.

Широке використання транспорту сучасних видів призвело до значного розширення географії туризму із залученням усіх конти­нентів, у т. ч. й Антарктиди. Круїзи до «білого континенту», все ще надзвичайно дорогі (від 9 до 16 тис. $ США на одного туриста), однак користуються великою популярністю. Щорічно Антарктиду відвідують 10-15 тис. круїзних туристів. З удосконаленням космічних технологій у туристичну практику був включений ще один вид транспорту — космічні кораблі. 28 квіт­ня 2001 р. у першу космічну подорож на навколоземну орбіту як турист відправився американець Денніс Тіто. За цю подорож він заплатив 20 млн $ США. Це був перший «туристичний старт» космічного корабля з Байконура в XXI столітті. Після повернення з орбіти Д. Тіто у захваті повідомив, що у космосі він пережив найкра­щі дні свого життя. Другий космічний турист — інтернет-магнат з ПАР Марк Шаттлуорт відправився у свою космічну подорож на російському кораблі «Союз-ТМ-34» у квітні 2002 р.

У жовтні 2005 р. третій космічний турист — 58-річний американ­ський вчений і підприємець Генрі Олсен — провів 10 днів на космічній орбіті, де здійснив низку наукових експериментів.

Усі космічні подорожі були організовані американською компані­єю Спайс Едвенчас спільно з російським агентством «Росавіакосмос» і коштували туристам по 20 млн американських доларів кожна. Згодом, зі здешевленням космічних польотів, вони теж можуть стати постійними сегментами туристичної пропозиції.

Потужний розвиток готельної інфраструктури у другій половині XX ст. був зумовлений з одного боку зростанням масовості подоро­жей і диверсифікацією туристичного попиту, з іншого — швидким розвитком будівельної техніки, появою нових будівельних та оздоб­лювальних матеріалів, впровадженням новітніх технологій обслуго­вування. Нині готельний ринок світу представлений готелями різних класів, розмірів і призначення. Диверсифікація туристичного попиту викликала в 1980-1990 рр. процес спеціалізації готелів, що орієнту­ються на туризмі різних видів, характеристику клієнтури, рівень її платоспроможності, тип транспорту. На початку XXI ст. цей процес перетворився на процес концептуалізації готельного обслуговування, що в свою чергу викликав появу унікальних готелів, таких як льодо­вий палац у шведському містечку Юккас'ярві, готель на верхівках де-- рев в Амазонії, світ чистої екології «Міцпе Хайамім» в Ізраїлі тощо.

Разом з готелями зростає кількість додаткових засобів розміщен­ня — від комфортабельних туристичних містечок до кемпінгів і помешкань на борту судна, у вагоні поїзда, що є тільки засобами розміщення.

У 80-х роках XX ст. на міжнародний туристичний ринок почала активно проникати комп'ютерна техніка й технології. Сьогодні мова вже йде про тотальний процес комп'ютеризації туристичних підпри­ємств різного профілю, створення комп'ютерних туристичних ринків. Новітній менеджмент туристичних підприємств використовує комп'ютерну техніку для вирішення внутрішніх управлінських завдань і для формування та продажу туристичного продукту, бро­нювання туристичного обслуговування, виконання маркетингових досліджень накопичування баз даних про обсяги операцій, туристич­них партнерів, постійних клієнтів.

Міжнародна асоціація комп'ютерних мереж Інтернет відкрила великі можливості для суб'єктів туристичного ринку у доступі до інформації, вирішенні проблем, пошуку туристичних партнерів, рекламі та просуванні туристичного продукту, розширенні комуніка­ційних зв'язків.

Інформатизація світового суспільства сприяла глобалізації різних сторін його життя. У сфері туризму це знайшло відображення у двох основних процесах: концентрація капіталів у підприємницькій сфері та створення великих корпорацій, в т. ч. транснаціональних (ТНК) з одного боку, та світове співробітництво й інтеграція у сфері управ­ління туризмом, регулювання його розвитку через міжнародні орга­нізації та форуми з іншого.

Процеси централізації капіталу й концентрації виробництва, що знайшли своє відображення у створенні великих корпорацій, в т. ч. транснаціональних, характерні для багатьох галузей економіки. У сфері туризму вони найактивніше проявилися у готельному госпо­дарстві. Великі готельні об'єднання, «готельні ланцюги», сьогодні охоплюють понад 30% ринку розміщення. Класичний «готельний ланцюг» підпорядковується одному власнику, його штаб-квартира знаходиться в певній країні в той час, як підприємства можуть роз­ташовуватись в інших країнах (ТНК). Це відомі американські лан­цюги Сендант Корпорейшн, Басе Хотелз, Хілтон, Шератон, Маріотт, Холідей іннз; французький ланцюг Аккор, що має свої підланцюги: Софітель, Новотель, Меркюр, Ібус, Старт, Формула 1; англійський Траст Хаузес Форте; голландський Голден Тьюлип тощо. Сьогодні в світі функціонує близько 300 «готельних ланцюгів». Деякі мережі створюються або розширюють свої рамки, укладаючи контракти на управління з готелями або договір франшизи (франчайзінг), коли готель, який приєднався до мережі, має право користуватися його ім'ям (маркою) і повинен відповідати його стандартам. Існують також ланцюги на основі об'єднання незалежних готелів.

У авіаційному секторі на відміну від готельного, де концентрація виробництва проходила шляхом нарощування його потужностей через об'єднання підприємств однієї галузі, найчастіше можна спостерігати злиття галузей, близьких за характером діяльності. Так, авіакомпанії перекупляли або відкривали свою мережу готелів і ту­ристичних агенцій. Однією з перших це зробила авіакомпанія «Пан Америкен», утворивши «Інтерконтинентал Хотелз», за нею компанія «Ер Франс» відкрила мережу готелів «Хотелз Мерідієн», «Брітіш Ейруейз» разом зі «Свісеар», «Люфтганзою» та «Аліталією» — Євро­пейську готельну мережу. Американська авіакомпанія ТВА викупила європейські готелі корпорації «Хілтон» і утворила «Хілтон інтер-нешнл» (53 готелі в 36 країнах світу). Французька авіакомпанія «Ер Франс» є власником туристичної фірми «Сотер», англійська «Брітіш Ейруейз» — двох туристичних фірм «Соуврин» та «Ентерпрайз». І навпаки — авіакомпанія «Британія Ейруейз» належить великому англійському туроператору «Томсон Холідейз». Серед транспорту ін­ших видів у туристичній галузі представлена державна залізнична компанія Франції СНСФ, яка має власного туроператора «Ваканс — 2000» та мережу готелів «Сюфрен ла тур». Голландський туристич­ний консорціум ХІНТ був утворений залізничною, авіаційною та морською компаніями.

У туристичній сфері централізація капіталів найчастіше відбува­ється шляхом злиття декількох підприємств. Так, західнонімецький концерн ТУІ, що сьогодні є великим туроператором і представлений у багатьох країнах світу, утворений шляхом злиття сімох німецьких турфірм: «Хумель», «Шарнов», «Тіггес-Фартен», «Туропа», «Транс Європа», «Твен туре» та «Ертурс». Сьогодні три великі корпорації Німеччини — ТУІ, Неккерман та ІТС утримують 70% туристичного ринку країни. У Франції зі 120 туроператорів на частку трьох найбільших (Клаб Медітерране, Сотер і Вояж Кансел) припадає 30% загального обігу капіталів у туристичній галузі країни.

Процес концентрації виробництва в туристичній галузі відбува­ється досить часто шляхом міжгалузевого злиття за участю банків­ських капіталів. Група «Мігро» (Швейцарія) об'єднує банківські установи, підприємства харчової промисловості, магазини, газетні ви­давництва, а також має туристичну фірму «Отель-план» із готелями, що має філіали в 9 країнах Західної Європи. Туроператор «Куоні» .- має філіали в 13 країнах Європи, Азії, Америки; готельна корпорація «Холідей іннз» — підприємства з виробництва меблів, посуду, ме­режу магазинів готельного обладнання, харчових комбінатів. Банк Ротшильда фінансує діяльність найбільшого туроператора Франції «Клаб Медітерране» (близько 180 туристичних містечок у 35 краї­нах); фірма «Франс-Вуайяж» належить банку «Креді Отельє».

МІЖНАРОДНЕ ТУРИСТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Міжнародне туристичне співробітництво виявилось у першу чер­гу в створенні регіональних і міжнародних туристичних організацій. Більшість із них мають некомерційний характер діяльності й став­лять за мету сприяння розвитку туризму в межах своєї компетенції, координацію та об'єднання зусиль для покращення його умов, розробку рекомендацій і стандартів, інформаційне та рекламне забез­печення, вдосконалення інфраструктури й зміцнення кадрової бази.

Серед регіональних туристичних організацій некомерційного характеру можна назвати Туристичну асоціацію країн Азії та Тихого океану (ПАТА), Європейську туристичну комісію (ЄТК), Конфеде­рацію туристичних організацій Латинської Америки (КОТАЛ) та ін. Всесвітня федерація туристичних агентств  (ВАТА)  крім захисту інтересів своїх членів, сприяння створенню ділових контактів і проведення рекламної політики, здійснює також власну комерційну діяльність (туристичні послуги за «ВАТА-ваучерами»).

Серед значних міжнародних об'єднань можна виділити організації загальнотуристичного характеру як, наприклад, Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (ФУААВ-УФТАА); організації, що спеціалізуються на окремих видах туризму (наприклад, Міжнародне бюро з соціального туризму — БІТС і Міжнародне бюро з молодіж­ного туризму й обмінів — БІТЕЖ); організації, що мають значно вужчий профіль діяльності в туризмі (транспорт, реклама, готельні послуги тощо), — це Міжнародна федерація журналістів і письменни­ків, які пишуть про туризм (ФІЖЕТ), Міжнародна асоціація повітря­ного транспорту (ІАТА), Міжнародна готельна асоціація (МГА) тощо.

У 1951 р. в Монако «під високим заступництвом» принца країни була створена Міжнародна академія з туризму, що зайнялася розроб­кою туристичних словників.

Найвпливовішою та представницькою туристичною організацією є Всесвітня туристична організація (ВТО), створена на основі Міжна­родного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО) як міжу­рядова організація, що діє під патронатом ООН. У 2003 р. до її складу входило 140 країн, — дійсних членів ВТО, 7 територій — асоційованих членів і близько 350 членів, які приєдналися і представляють підпри­ємства приватного сектору, навчальні заклади, туристичні асоціації та місцеві туристичні адміністрації. Згідно з статутом, основною метою ді­яльності ВТО є «сприяння розвитку туризму як внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу та дотримання прав людини і основних свобод для всіх людей незалежно від раси, статі, мови та релігії» (Статут ВТО, п. 1., ст. 3). Україна є дійсним членом ВТО з жовтня 1997 р.

У грудні 2003 р. на 50-й сесії Генеральної Асамблеї ООН прийня­то резолюцію щодо перетворення ВТО на повноважну спеціалізовану установу ООН, що надає їй право участі в розробці стратегії в галузі економічного співробітництва та розвитку в масштабах усієї системи ООН.

Штаб-квартира ВТО знаходиться в Мадриді. Статут ВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р. і з 1980 р. цей день святкується як Всесвітній день туризму. Офіційні мови ВТО — англійська, фран­цузька, іспанська, російська й арабська. Кожні 2 роки відбуваються сесії Генеральної асамблеї — вищого органу ВТО, в перервах між ними працює Виконавча рада на чолі з Генеральним секретарем ВТО (їх повноваження тривають 4 роки). У складі ВТО є шість регіональ­них комісій: для Європи, Америки, Південної Азії, Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону, Близького Сходу — відповідно до виділених ВТО туристичних регіонів. ВТО вирішує питання міжна­родного співробітництва й технічних обмінів, експертних досліджень у сфері туризму, стимулювання та розширення партнерства в туриз­мі, реалізації положень основних міжнародних документів з туризму, які були прийняті на визначних туристичних форумах. Першим таким форумом стала Всесвітня конференція з туризму, що була скликана ще Організацією Об'єднаних націй у Римі в 1963 р. Учас­никами  конференції стали 87 держав,  5 спеціалізованих установ,

7 міжвідомчих і 14 неурядових організацій. На конференції були
визначені роль і значення туризму в житті суспільства, загальні напрями розвитку світового туризму, створення його матеріальної бази та підготовки кадрів, прийняті рекомендації щодо прискорення його розвитку та спрощення формальностей. Була приділена увага уніфікації туристичної термінології, визначенню основних понять у
статистиці туризму.

Другий великий туристичний форум відбувся за ініціативою ВТО у 1980 р. Це була друга Всесвітня конференція з туризму в Ма­нілі, столиці Філіппін. Цього разу учасниками форуму були 107 кра­їн і 91 спостерігач — представники міжнародних урядових, міжуря­дових туристичних та інших організацій. Підсумковим документом конференції стала Манільська декларація з міжнародного туризму.

8 ній була проголошена свобода туристичних подорожей, підкреслю­валася роль туризму як важливого елементу стратегії соціального розвитку, інструменту реалізації права людей на відпочинок, корис­тування культурними надбаннями. У декларації наголошувалося на необхідності приділити увагу туризму з боку громадськості та урядів,
зміцненні технічного співробітництва в галузі туризму, спрощенні туристичних формальностей, захисті та збереженні довкілля, історичної й культурної спадщини людства.

У 1982 р. у Мексиці (Акапулько) відбулася Всесвітня нарада з туризму на рівні урядових організацій, яка прийняла Документ Ака­пулько, що проголосив необхідність мобілізації сил законодавчих органів, профспілок, підприємницьких і громадських кіл, турпідприємств, засобів масової інформації та інших організацій для забезпе­чення прав людей на відпочинок і доступ до подорожей, виховання населення та його підготовки до ролі туристів і господарів, підви­щення ролі внутрішнього туризму.

У 1985 р. VI сесія Генеральної асамблеї ВТО в Софії (Болгарія) для розвитку цих документів прийняла Хартію туризму й Кодекс туриста. У першому документі йдеться про роль та обов'язки держав у розвитку туризму, у другому, який є продовженням Хартії, ви­значаються права й обов'язки туристів, норми їх поведінки при здійсненні подорожей.

У 1989 р. в Гаазі (Нідерланди) відбулася Міжпарламентська кон­ференція з туризму, що визначила принципи й прийняла рекоменда­ції з розвитку туризму, об'єднані в документі «Гаазька декларація з туризму». У першому пункті принципів було проголошено, що «туризм став явищем, яке в наш час увійшло до повсякденного життя сотень мільйонів людей». У декларації пропонувалися заходи з - подальшого розвитку туризму, забезпечення безпеки подорожей, спрощення формальностей, удосконалення туристичного законо­давства та підготовки кадрів. Подальші кроки в реалізації програм ВТО щодо розвитку туриз­му обговорювалися на Всесвітній конференції міністрів туризму в м. Осака (Японія) в 1993 р.