Тема 14. Основні макроекономічні показники (2 години)

Недоліком ВВП є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та 29 непрямих податків. Для виміру того обсягу, який суспільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності до національного багатства, використовують показники чистого національного продукту (ЧНП) і національного доходу (НД)

Передусім, важливо розрізняти (стосовно і продукту, і доходу) поняття «валовий» і «чистий». Ця відмінність пов’язана з різною функціональною роллю таких елементів валових інвестицій як амортизація і чисті інвестиції.

Амортизаційні відрахування, як відомо, призначені для відшкодування основного капіталу і, таким чином, забезпечують умови простого відтворення. Тому ВВП, за вирахуванням амортизації, є чистий національний продукт.

 Тобто ЧНП – це валовий внутрішній продукт, скорегований на величину амортизаційних відрахувань.

ЧНП=ВВП – амортизаційні відрахування

Потрібно також відзначити особливості розрахунку в різних країнах амортизаційних відрахувань. Ці особливості пов’язані, по-перше, з тим, що в амортизаційний фонд включають не тільки вартість зносу основного капіталу, але і інші витрати (оплата патентів, різноманітні організаційні видатки). Подруге, амортизаційний фонд виявляється завищеним через перебільшення норм амортизаційних відрахувань і включення в нього, таким чином, частини прибутку.

Зауважимо, що ЧНП можна визначити трьома способами:

- шляхом відрахування із ВВП затрат на відновлення використаного у поточному періоді капіталу (амортизаційні відрахування);

- за допомогою розрахунку ЧНП за витратами на купівлю його складових частин, тобто складанням споживчих видатків населення, чистих приватних внутрішніх інвестицій, державних видатків на отримання продуктів та ресурсів, а також чистий експорт;

 - шляхом розрахунку ЧНП за доходами або складанням непрямих податків, заробітної плати, орендної плати, грошового доходу постачальників грошового капіталу (відсоток), прибутку корпорацій та доходів некорпоративних підприємств.

Таким чином, показник ЧНП уточнює вимірювання річного обсягу виробництва кінцевого продукту і розширює можливості визначення стану національної економіки. Він показує той обсяг річного виробництва, який економіка може використати, не погіршуючи виробничі можливості наступних років.

Важливим показником у системі національних рахунків є національний дохід. З точки зору постачальників ресурсів, він є вимірювачем доходів, які вони отримують від участі у поточному виробництві. Тобто доходів за надання землі, робочої сили, капіталу та підприємницької діяльності, за допомогою яких був і створений національний дохід.

В той же час, національний дохід, з точки зору підприємств, є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів. Він показує, скільки коштує суспільству виробництво даного обсягу національного доходу.

Важливо підкреслити, що поняття «національний дохід» в економічній літературі використовується в двоїстому сенсі.

По-перше, воно застосовується в розширювальній трактовці як рівноцінне ВНП і ЧНП.

По-друге, поняття національного доходу використовується у вузькому сенсі, як показник доходів постачальників економічних ресурсів. Він складається із таких елементів: заробітна плата, нарахування на соціальне страхування, прибуток корпорацій і дохід некорпоративних підприємств, а також включає процент і орендну плату. На відмінну від ЧНП, який обчислюється в цінах виробництва, національний дохід обчислюється в цінах споживання. Ці ціни відхиляються від цін виробництва на величину непрямих податків і державних субсидій.

Тобто національний дохід менший за ЧНП на величину непрямих податків на бізнес, а від ВНП ще й на величину амортизаційних відрахувань.

 НД = ВНП – амортизація - непрямі податки на бізнес

Національний дохід є заробленим доходом власників економічних ресурсів. Він розглядається як результат економічної діяльності з точки зору доходу, отримуваного від цієї діяльності. При цьому дохід включає всі надходження (грошові або натуральні), які вони одержують, незалежно від їх первинного джерела.

Особистий дохід – це дохід, одержаний домогосподарствами.

 Суттєвою різницею між національним та особистим доходом є те, що частина заробленого доходу – внесків на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій та нерозподілений прибуток корпорацій – фактично не потрапляють у сім’ї, тобто не є отриманим доходом. У той же час, частина особистого доходу, який потрапляє в домогосподарства (наприклад, виплати на страхування старості, виплати від нещасних випадків, допомога безробітнім, непрацездатним та ветеранам, приватні пенсії, різні субсидії) не є результатом праці, тобто є незаробленим доходом.

Таким чином, щоб отримати показники особистого доходу, нам необхідно із національного доходу відрахувати внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій та нерозподілений прибуток корпорацій і додати трансфертні платежі.

Дохід після сплати податків – це дохід, який фактично отримують у своє розпорядження домогосподарства. Після відрахування із нього індивідуальних податків (особистий прибутковий податок, податок на майно та спадщину) отримують кінцевий особистий дохід.

Кінцевий особистий дохід – це кошти, які залишаються у розпорядженні домашніх господарств і некорпоративних підприємств після виконання податкових зобов’язань перед державою. Він використовується на споживання та заощадження.