Тема 14. Основні макроекономічні показники (2 години)

Потреби аналізу економічних явищ і процесів, результативність господарчої діяльності в межах національної економіки, регулювання її розвитку породжують необхідність у розробці і використанні системи ефективних макроекономічних показників. Протягом тривалого періоду в економічній теорії та господарській практиці використовувалися різноманітні форми і способи вимірювання результатів функціонування національної економіки.

 Сьогодні для аналізу стану і закономірностей розвитку економіки країни світу використовують агреговані макроекономічні показники, які відображає система національних рахунків (СНР). Перевагами цієї системи є те, що вона сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки і її використання дає змогу побачити та простежити рух суспільного продукту в усіх фазах його відтворення: виробництві, розподілі, обміні та споживанні, врахувати всі види господарчої діяльності. Вона є своєрідним вимірювачем стану економіки, народногосподарською бухгалтерією. І подібно до того, як за динамікою витрат 20 і доходів керівники визначають економічне становище фірми, так за показниками національних рахунків уряд країни визначає становище економіки держави.

В якості узагальнюючих, застосовують наступні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД). Відображаючи складну органічну систему господарювання, вони перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності, зазнають впливу самих різноманітних чинників і суттєво впливають на всі сторони економічного життя суспільства.

Показники СНР використовуються в більшості країн світу та розглядаються міжнародними статистичними організаціями як стандарти та умови для порівняльного аналізу динаміки економіки різних країн. Розрахунки макроекономічних показників дозволяють суспільству свідомо і об’єктивно оцінити обсяг створеного суспільного продукту в кожній країні, виявити фактори його зростання, а також результативність проведення економічної політики держави, спрямованої на поліпшення функціонування національної економіки в цілому.

Система національних рахунків як інструмент обґрунтування макроекономічних показників. Система національних рахунків (СНР) є системою взаємопов’язаних економічних показників та особливою формою їх відбиття, що дає можливість досліджувати та відображати найважливіші сторони економічної діяльності суспільства. СНР містить інформацію про всіх суб’єктів економічної діяльності, відображає всі економічні операції, що пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, кінцевим споживанням суспільного продукту, включає всі економічні активи, які є власністю домогосподарств, фірм і держави, створених суспільством за всю історію його існування.

Статистичні показники, що входять до СНР, дозволяють вимірювати обсяги виробництва за визначений період, розкривати провідні макроекономічні чинники, що зумовлюють ефективне функціонування економіки, визначати тенденції економічного розвитку та формувати і впроваджувати в життя соціальноекономічну політику держави.

 Варто зауважити, що національні рахунки виконують для економіки країни ті ж самі функції, що й бухгалтерський облік на підприємстві. Будучи, на перший погляд, чисто описовим інструментом, національне рахівництво дозволяє не тільки пізнати, але і спрогнозувати різні комбінації і взаємозв’язки економічних агентів, функцій і операцій, що визначають економічні рівності (збалансованість) у національній економіці. Така роль національного рахівництва обумовлена функціями, які воно покликано виконувати. Виділяють наступні функції СНР як інструмента:

1)    економічної політики;

2)     економічного прогнозування;

3)     оцінки рівня життя різних груп населення і порівняння його з рівнем життя в інших країнах;

4)     зв’язку економічної теорії з практикою.

Перші дві функції є основними: економічна діяльність, що відбивається у національних рахунках, дозволяє забезпечити економічну політику держави у теперішній час і в майбутньому, дати оцінку економічним структурам, економічній ефективності, стану національної економіки.

Використання національного рахівництва як інструмента планування дозволяє визначити орієнтацію економічного розвитку не тільки на короткий термін, а й на середній та більш тривалий періоди.

Другі дві функції є більш конкретними. Остання із них дозволяє перевірити деякі гіпотези і теоретичні концепції на практиці, що знайшла відображення у рахунках за визначений період часу.

Таким чином, СНР являє собою систему упорядкування інформації про макроекономічні процеси в суспільстві, і в цьому розумінні є національним обліком у межах цілої країни, народногосподарською бухгалтерією, яка може стати в майбутньому основою для розробки низки заходів, спрямованих на покращення умов господарської діяльності, підвищення ефективності функціонування економіки в цілому.

Відмінною особливістю системи національних рахунків є те, що вона враховує всі види діяльності, пов’язані з виробництвом і використанням матеріальних благ і послуг. СНР включає в себе комплекс таблиць, складених у формі бухгалтерських рахунків, в яких відбивається процес виробництва, розподілу і кінцевого використання суспільного продукту та національного доходу і має два основні розділи – зведений матеріально-фінансовий баланс та зведений баланс населення і трудових ресурсів.

Перший з них характеризує об’єктивний чинник виробництва, відбиваючи накопичений обсяг засобів виробництва і предметів споживання, а також річні потоки продуктів і доходів.

Другий характеризує суб’єктивний фактор виробництва, відображаючи чисельність населення, трудові ресурси, їх структуру і зайнятість.

 Основу національних рахунків складають зведені рахунки. Їх шість: - рахунок виробництва; - рахунок створення доходів; - рахунок розподілу доходів; - рахунок використання доходів; - рахунок капіталу; - рахунок фінансів. Перші три рахунки відображають у загальному вигляді операції, що характеризують процес виробництва національного продукту, створення і первинний розподіл сукупних доходів. Останні три характеризують процеси перерозподілу і використання доходів.

 Взагалі, СНР включає більш ніж 500 різноманітних рахунків і кожний рахунок бухгалтерської звітності побудований з використанням подвійного запису. Рахунок доповнюється 26 допоміжними стандартними таблицями, котрі деталізують окремі статті рахунків.

У цілому, всі рахунки системи національного рахівництва поділяються на три класи. До першого класу відносяться рахунки, що відображають основні макроекономічні пропорції (ВВП і витрати на нього, національний дохід і його розподіл, фінансування капітальних затрат, зовнішньоекономічні операції).

До рахунків другого класу відносяться рахунки, які створюються на основі рахунків першого класу стосовно виробництва і споживання деяких благ і послуг.

І, нарешті, рахунки третього класу є рахунками доходів, витрат і фінансування капітальних вкладень для підприємств, фінансових установ, адміністрацій, некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, а також самі домогосподарства.

Підкреслимо, що СНР характеризується певною номенклатурою економічних суб’єктів, так званих інституційних одиниць (домашні господарства, підприємства, організації), і включає три види операцій: операції з продуктами і послугами, розподільчі та фінансові.

У свою чергу, всі інституційні одиниці об’єднуються у сектори: підприємства, що виробляють товари та послуги; фінансові установи; державні установи; громадські та приватні організації; домашні господарства; зовнішньоекономічні зв’язки.

Слід зазначити, що основними способами одержання інформації для розрахунку макроекономічних показників є народногосподарський облік (оперативний, бухгалтерський, статистичний), економічний експеримент (реальний, модельний, людино-модельний) і експертні оцінки. Нові умови господарювання в Україні, що склалися в процесі трансформації економіки радянського типу в сучасну ринкову економіку, потребують удосконалення системи макроекономічних показників, використання нових, методологічно обґрунтованих підходів до їх розрахунків.

 Попередня система базувалася на показниках балансу народного господарства (БНГ). Останній оцінюється як чималий здобуток вітчизняної економічної науки (з урахуванням оцінок і західних вчених). Його перевага була пов’язана з тим, що він дозволяє одержати достатньо повну інформацію про механізм відтворення, основні пропорції і взаємозв’язки в народному господарстві, темпи зростання та ін.

Перевагою цього показника, передусім, є те, що він відображає кінцеві результати як матеріального так і нематеріального виробництва. При його розрахунку виключаються також усі непродуктивні угоди: - суто фінансові угоди (угоди з цінними паперами та трансфертні платежі). Справа в тому, що фінансові операції, які здійснюються в економіці країни: купівля-продаж акцій, облігацій, сертифікатів, а також трансфертні платежі (державні та приватні, які можуть набувати натуральної та грошової форми), не роблять безпосереднього внеску в обсяг поточного виробництва; - перепродаж уживаних товарів. Товари, які були вироблені і продані раніше (уживані меблі, автомобілі, одяг, старі будинки) при перепродажі в поточному році не повинні ураховуватися в обсязі ВВП, бо це призвело б до завищення його обсягів.

Звернемо увагу на те, що при підрахунку ВВП виникає проблема подвійного рахунку. Відомо, що більшість продуктів, перш ніж потрапити на ринок, проходить кілька виробничих стадій, а окремі частини й компоненти цих продуктів купуються і продаються декілька разів. Наприклад, в вартості хліба вартість зерна може входити декілька разів: спочатку у вартості зерна враховується вартість його вирощування (виробництва ); у другий раз у вартості борошна; потім у вартості тіста і в четвертий раз – у вартості самого хліба. Її ж насправді слід враховувати тільки один раз. Тому, щоб уникнути подвійного рахунку, при визначені ВВП враховується тільки ринкова вартість кінцевих продуктів.

До них належать ті товари і послуги, що купуються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки й переробки, чи для перепродажу. Товари та послуги, що використовуються для виробництва інших товарів, а також для обробки чи переробки є проміжними. До речі, вилучення з маси вироблених товарів і послуг проміжних продуктів є дуже складним завданням: один і той самий продукт може бути проміжним за одних обставин і кінцевим – за інших. Як було зазначено раніше, ВВП становить ринкову вартість кінцевої продукції, що вироблена за рік на території певної країни.