Тема 6. Охорона земель природоохоронного рекреаційного та історико-культурного призначення

Надання заповідного статусу передбачає введення певних заборон та обмежень на використання земель та інших ресурсів в межах територій ПЗФ. При цьому процедура створення заповідних об’єктів є тотожною процедурі введення заборон та обмежень у межах визначених землекористувань, яке регулюється земельним законодавством. Варто зазначити, що земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення належать до особливо цінних земель, що передбачає ряд обмежень. Відповідно до ст. 110 ЗКУ на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, поділ чи об’єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Відповідно до ст. 111 ЗКУ, обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором. 

На землях ПЗФ та іншого природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їхньому використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об’єктів ПЗФ, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру. Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Витрати, пов’язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться. У разі необхідності проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду зазначених категорій, можуть виділятися кошти:

• державного бюджету — для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
• місцевих бюджетів — для територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

• державного бюджету України — для територій та об’єктів природнозаповідного фонду загальнодержавного значення;
• місцевих бюджетів — для територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Охоронні зони ПЗФ. Встановлення охоронних зон відбувається після створення ПЗФ, на землях, що до природно-заповідного фонду не включені і належать іншим землекористувачам. Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок ПЗФ. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об’єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

Також законодавство передбачає встановлення охоронних зон навколо об’єкта ПЗФ (такі є на публічній карті). Також класифікатор передбачає нанесення на кадастрову карту інформацію про заборону на провадження окремих видів діяльності. Підставою нанесення такої інформації на карту є розроблені та затверджені проекти землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, які затверджені відповідними органами місцевого самоврядування (обласними радами) та виконавчої влади (департаментами екології та природних ресурсів, Мінприроди). Оскільки практика створення ПЗФ не супроводжується одночасним оформленням землевпорядної документації, інформація про це не потрапляє до територіальних органів Держгеокадстру. Станом на 1.01.2019 року в Україні створено 8165 територій і об’єктів ПЗФ загальною площею 3917506,67 га. Враховуючи, що 955 територій ПЗФ загальною площею 50969,02 га територіально повністю входять до складу інших ПЗФ, більших за площею, фактична площа ПЗФ України становить 3866537,65 га, тобто 6,4%.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ, обмежень у використанні земель та їхніх режимо утворюючих об’єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій ПЗФ, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків — пам’яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їхніх режимоутворюючих об’єктів;

г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; у межах населеного пункту — опію графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності), а за межами населеного пункту — копію відповідної містобудівної документації (за наявності) і копію рішення про затвердження такої документації;

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їхніх режимоутворюючих об’єктів без їхнього вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

ї) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, встановлюються і по суходолу, і по водному простору. Це пов’язано з тим, що окрім суходолу і внутрішніх водойм, до складу території України включено 302 950 гектарів територіальних вод України (входять до складу 36 об’єктів ПЗФ, переважно загальнодержавного значення), що складає 8,2% ПЗФ України і співставляється більш як з двома середніми площами ПЗФ області.