Тема 19. ВИДИ ТУРИСТИЧНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ ТА УМОВИ ЇХ ВИКОНАННЯ. ПАСПОРТНО-ВІЗОВІ ФОРМАЛЬНОСТІ

Для підтвердження важливості туристських формальностей і необхідності їх впорядкування та спрощення наведемо витяги з ряду основоположних міжнародних документів.
- Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі:
«Держави-Учасниці Угоди висловлюють намір заохочувати розвиток туризму
шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями,
необхідними для поїздок за кордон»;
- Манільська декларація по світовому туризму: «Всесвітня туристська
організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану
туристських формальностей в Світ, існуючих норм і поточної практики в
даній області, а також вироблення загальних рекомендацій для їх
впорядкування та спрощення туристських поїздок»;
- Гаазька декларація по туризму: «Одночасно з швидким зростанням
обсягів подорожей уточнюється і розширюється поняття туристських
формальностей. Одні з них зачіпають безпосередньо туристів, а інші
ставляться до туристського бізнесу. Спрощення туристських формальностей
переросло свої вузькі початкові рамки прикордонних формальностей і митних
процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивний стимулюванні і
заохоченні туризму, зокрема шляхом вжиття заходів, що дозволяють кожній
людині брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, приділяючи
особливу увагу розвитку туризму серед молоді, людей похилого віку та
інвалідів»;
- Декларація Всесвітньої конференції міністрів з туризму: «Уряду
відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки
подорожей, захисту туристів, спрощення туристських формальностей і
процедур, перетворення туризму в «Індустрію гостинності» при дбайливому
ставленні до туристським ресурсам і навколишньому середовищу»;
- Міжнародна конференція з безпеки туризму та зменшення ризиків при
подорожах: «Питання спрощення туристських формальностей повинні
знаходитися в нерозривному зв’язку із забезпеченням безпеки в туризмі і
виробленням взаємоприйнятних і узгоджених варіантів вирішення проблем
даної сфери».
Глобальний етичний Кодекс туризму містить 9 статей, що визначають
«правила гри» для урядів, туристських напрямків, туроператорів,
туристичних агентств і самих мандрівників. Стаття 10 присвячена вирішенню
спірних питань і вперше знаменує собою наявність в такому кодексі
механізму його реалізації. Передбачається, що даний механізм буде
заснований на примиренні допомогою створення Всесвітнього комітету з
етики туризму в складі представників усіх регіонів світу і всіх учасників
туристського процесу - урядів, приватного сектору, трудових інеурядових
організацій.
             За висновком експертів СОТ - Глобальний етичний кодекс туризму
повинен стати діючим документом, втому числі в плані упорядкування
туристських формальностей. Зокрема, у ст. «Свобода туристських
подорожей» передбачається, що адміністративні формальності перетину
кордонів, які введені державами або випливають з міжнародних угод,
наприклад візові, санітарні та митні, потрібно в міру можливості адаптувати
таким чином, щоб сприяти свободі подорожей і доступу максимального числа
людей до міжнародного туризму; заохочувати угоди між країнами,
спрямовані на гармонізацію і спрощення цих формальностей; поступово
скасовувати або коректувати спеціальні податки і збори, обтяжуючі
туристську індустрію і завдають шкоди її конкурентоспроможності.
Правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму
становлять міжнародні договори України, укладені відповідно до Закону
України «Про міжнародні договори України».
Україна сприяє розширенню та зміцненню міжнародного
співробітництва в галузі туризму на принципах і нормах, розроблених
всесвітньою туристською організацією (ВТО). Органом державної влади, що
забезпечує представництво і реалізацію інтересів України в галузі туризму у
відносинах з іншими країнами та з міжнародними туристичними
організаціями, є центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, який у
встановленому порядку бере участь в укладенні міжнародних договорів з
питань туризму.

Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних
організацій відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України та
статутних документів таких організацій.

З метою розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку та ефективного використання її
туристичних ресурсів окремі повноваження з представництва інтересів
України в галузі туризму за межами України покладаються на її торгові
представництва. За поданням центрального органу виконавчої влади в галузі
туризму Кабінет Міністрів України може відкривати за межами України
туристичні представництва. Порядок створення. Діяльності і ліквідації
туристичних представництв визначається Кабінетом міністрів України
відповідно до міжнародних договорів України.

Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян
України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон. У разі виникнення надзвичайних ситуацій держава вживає заходів
щодо захисту інтересів українських туристів за межами України, у тому числі
заходів для їх евакуації з країни тимчасового перебування.
Щодо співробітництва з Іспанією, то 24 вересня 2003 року була
укладена виконавча програма в галузі туризму між Державною туристичною
адміністрацією України та Державним секретаріатом з питань торгівлі і
туризму Королівства Іспанія до Угоди про партнерство і співробітництво між
Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від
16 червня 1994 року.

Отже, основою законодавчого регулювання туристично-екскурсійної
діяльності є Закон України «Про туризм», ліцензійні умови провадження
господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного
туризму, екскурсійної діяльності, державні стандарти в галузі туристично-
екскурсійного обслуговування, постанови Кабінету Міністрів.
Правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму
становлять міжнародні договори України, укладені відповідно до Закону
України «Про міжнародні договори України». Держава гарантує захист
інтересів українських туристів за межами України, що законодавчо
закріплено в статті 14 (Захист інтересів українських туристів за межами України) Закону України «Про туризм».

Вплив туристичної політики на спрощення туристичних формальностей

Питання спрощення та врегулювання туристичних формальностей має
велике значення для розвитку міжнародних туристичних обмінів. Кожна з
трьох сторін, що бере участь у туристичній діяльності та активно впливає на
її розвиток - держава, туристичні фірми й самі туристи - зацікавлені у збільшенні
активності туризму, зростанні туристичних потоків, чому якраз сприяє
спрощення процедур пропуску через державний кордон. У той же час держави
прагнуть запобігти небажаній імміграції, проникненню до країни осіб
або предметів, що можуть зашкодити державній політиці, економіці, здоров’
ю та інтересам громадян. А туристичні фірми, як і самі туристи, прагнуть
зробити подорож максимально безпечною. Тому питання спрощення формальностей
без ушкодження інтересів держави і громадян - це першорядне
питання розвитку туризму в світі. Спочатку його вирішенню були присвячені
двосторонні угоди між сусідніми державами, потім - багатосторонні
міжнародні угоди. Згодом з’явилися міжнародні документи щодо спрощення
формальностей, які торкалися окремих категорій подорожуючих, видів подорожей
і типів туристичних операцій.

Одним із важливих кроків у справі співробітництва держав СНД у питаннях
державного кордону стала ратифікація Україною в грудні 1999 р.
Угоди про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах, підписану в
Москві 15.04.1994 р. урядами держав-учасниць СНД.

Але в кінцевому результаті питання спрощення туристичних
нормапьностей визначаються законодавствами окремих країн.