Тема 21. СТРАХУВАННЯ В ТУРИЗМІ

Особисте страхування - це галузь страхування, за допомо­гою якої здійснюється страховий захист сімейних доходів грома­дян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Крім того, види цього страхування можуть, а в ряді випадків повинні, використовувати службовці туристичних фірм при виконанні ними службових обов'язків і просто в особистих цілях. Доцільність цього виду страхування стане зрозумілою з подальшого викладу.

Особисте страхування поділяється на кілька основних видів:

♦   страхування життя;

♦   страхування від нещасних випадків (н/в);

♦   медичне страхування і досить багато різновидів;

Особисте страхування в туристичній діяльності має першо­рядне значення, оскільки страхування від нещасного випадку і медичне страхування туристів передбачається законодавством України в якості обов'язкового.

За законом «Про туризм» страхування від н/в є обов'язко­вим для туристів. Це один із найпоширеніших видів особисто­го страхування з таких причин:

♦ через його широку затребуваність;

♦   через його дешевизну;

♦   через те, що воно є складовою частиною багатьох інших схем страхування життя і здоров'я;

♦   через його обов'язковість за Законом «Про страхування» для деяких категорій громадян (спортсменів вищих кате­горій, працівників добровільних пожежних дружин та ін.).

Договори по цьому виду страхування укладаються на період від одного до трьох років, частіше на один рік, але можуть укладатися і на термін менше року, наприклад, на час туристичної поїздки.

Страховою подією є н/в, який з метою страхування зви­чайно трактується так: це випадкова короткочасна подія, яка спричинила інвалідність, травму або смерть.

Працівникам туристичного підприємства,, які оформляють договори страхування від н/в, треба звернути особливу увагу саме на трактування н/в. Деякі страхові компанії не дають виз­начення н/в, а перелічують події, що вважаються нещасним випадком. Останнє є вкрай небажаним, оскільки значно знижує можливості реального страхового покриття. У цьому зв'язку можна навести такий приклад.

Реальний випадок. Один японський страховий агент, керую­чись патріотичними почуттів до своєї компанії, купив поліси всіх видів страхування, що пропонувала його компанія. Загинув він у результаті удару по голові шматком облицювання будинку, який упав з великої висоти. Але страхову суму його родині не випла­тили, оскільки трактування нещасного випадку, за умовами стра­хування його компанії, не передбачало такої можливості.

Критеріями відбору і визначення ціни страхування є: суб'єктив­ний ризик, професія, вік, деякі види захворювання, особисті упо­добання (заняття деякими видами спорту, водіння мотоцикла).

Суб'єктивний ризик виявляється у тому, що звичайно осо­би, які укладають договір страхування від н/в, ведуть активний засіб життя, частіше подорожують і в цілому піддаються більшій небезпеці н/в порівняно із середньостатистичними громадяна­ми. Суб'єктивний ризик виявляється в тому, що особа, яка ук­ладає договір страхування:

♦ клопоче про дуже високу страхову суму;

♦   має несприятливе матеріальне становище;

♦   останнім часом часто страждала від нещасних випадків;

♦   має інші поліси цієї ж компанії, тому загальна страхова сума є дуже високою.

Професія є вирішальним критерієм відбору, оскільки від неї значною мірою залежить імовірність н/в. Через це всі професії ранжируються за ризиком н/в. Є такі професії, носії яких не приймаються до страхування від н/в, або страхують­ся на особливих умовах. Це водолази, підривники, мінери, артисти цирку, гірники і ряд інших. Кожна страхова компа­нія має свої критерії відбору небезпечних професій. Однак останніми роками професійний фактор став втрачати своє значення у зв'язку із загальним зменшенням травмонебез-печності на робочому місці і збільшенням дорожно-транспор­тних випадків та спортивних ризиків.

Здоров'я також є важливим критерієм добору. У спірних випадках необхідний попередній медичний огляд для виявлен­ня тих захворювань і фізичних недоліків, які:

♦   сприяють н/в;

♦   збільшують витрати на лікування;

♦   збільшують період одужання;

♦   утруднюють визначення факту настання страхового ви­падку.

Ризик н/в зростає разом із віком. Це відбувається в основ­ному через втрату рефлексів і рухливості, що особливо важли­во, тому що процес відновлення у людей похилого віку триває набагато довше. Однак тут є і позитивний фактор: люди літньо­го віку обережні і загалом менше піддаються ризику. Так чи інакше, але страхові компанії схильні обмежувати вік застрахо­ваного 65-70 роками.

Закон «Про туризм» не обумовлює конкретні правила страхування туристів від н/в. У цьому значенні туристичне підприємство має можливість вибирати правила страхуван­ня. Найбільш типові з них полягають у наступному [17].

Правила страхування від нещасних випадків

Об'єкт страхування: майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані зі здоров'ям і працездатністю застрахованої особи.

Як правило, цьому виду страхування не підлягають страху­ванню особи, які мають інвалідність 1-ї чи 2-ї груп, та особи, яким більше 75 років, а також непрацездатні.

Страхувальники: юридичні і фізичні особи.

Страховий випадок:

♦   тимчасова втрата застрахованою особою загальної працез­датності не менше ніж на 7 днів унаслідок нещасного випадку (для непрацюючих - під тимчасовою втратою загальної працездатності розуміється перебування на ам­булаторному чи стаціонарному лікуванні не менше 7 днів унаслідок нещасного випадку);

♦   стійка втрата застрахованою особою загальної працездат­ності (встановлення групи інвалідності) внаслідок нещас­ного випадку;

♦ смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Страхові тарифи (які виражають ціну страхування у відсот­ках від страхової суми) залежать від вже згаданих причин, але в середньому коливаються в межах чисел, наведених у табл.1.

Страхове відшкодування виплачується у разі:

♦   загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку, виплачується вигодо-набувачу або спадкоємцю в розмірі 100% страхової суми;

♦   одержання страхувальником (застрахованою особою) травми внаслідок нещасного випадку і встановлення йому групи інвалідності:

І група - 100% страхової суми;

II група - 75% страхової суми;

III група - 50% страхової суми;

♦      тимчасової втрати страхувальником (застрахованою осо­бою) працездатності внаслідок нещасного випадку, вип­лачується за кожну добу - 0,5% страхової суми, але не
більше 50%.

Таблиця 1.

Страховий тариф (середній)

Страхове відшкодування не виплачується в таких випадках:

♦   якщо страхувальник (застрахована особа), знаходився у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

♦   у результаті навмисного заподіяння страхувальником (за­страхованою особою) собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом третіх осіб;

♦    у результаті здійснення вигодо-набувачем (спадкоємцем), навмисного злочину, що привело до загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи);

♦   у результаті самогубства застрахованого або спроби само­губства;

♦   при спробі здійснення страхувальником або застрахова­ною особою дій, у яких правоохоронними органами краї­ни перебування встановлений склад злочину;

♦   при тілесних ушкодженнях при самолікуванні або при лікуванні особою, яка не має відповідної медичної освіти;

♦   при зайнятті застрахованою особою активними видами спорту, крім випадків, якщо це передбачено умовами до­говору страхування, за наявності в страховому полісі спец­іальної оцінки і сплати додаткового страхового платежу;

♦   при керуванні застрахованою особою будь-яким транс­портним засобом без посвідчення;

♦   здійснення страхувальником (застрахованою особою) навмисних чи неправомірних дій, що призвели до настан­ня страхового випадку; здійснення спадкоємцем навмис­ного злочину, що призвело до настання страхового випад­ку у відношенні застрахованої особи.

Перелік документів, необхідних для одержання страхо­вого відшкодування:

♦   заява на страхову виплату;

♦   оригінал договору страхування (страхового полісу);

♦   документи з лікувальних установ;

♦   акт форми Н-1, якщо нещасний випадок стався на підприємстві;

♦   документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, у тому числі довідку із ДАІ, якщо страховий випадок стався внаслідок дорожно-транспортної пригоди;

♦   довідки МСЕК про встановлення інвалідності;

♦   документ, що засвідчує особу, одержувача страхової суми;

♦   інші документи, за вимогою страховика.

Правила страхування окремих страхових компаній можуть передбачати дещо інші способи страхування від н/в для ту­ристів або конкретизувати й уточнювати описані. Для туристів, що відправляються за маршрутами підвищеної складності або в місця підвищеної небезпеки, тарифні ставки можуть бути вищими за наведені у табл. 1.

Страхування майна туристів.

У Законі України «Про страхування» окремим видом обо­в'язкового страхування зазначене страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за збиток, нанесений життя, здоров'ю туриста або його майну. Таким чином, страхування майна туристів в Україні є обов'язковим. Крім того, обов'язко­вим є страхування багажу авіапасажирів. Однак спеціальної постанови, що стосується умов і правил страхування майна туристів, не існує. Оскільки законодавчо таке страхування не регулюється, страхові компанії можуть пропонувати різні умо­ви страхування. Наведемо найбільш типові.

Об'єктом страхування є майно громадянина, який відправ­ляється в туристичну поїздку (подорож), переважно в інші краї­ни. На страхування приймається все або частина майна, що зна­ходиться при ньому, весь перевезений багаж або окремі предмети: кіно- і фотокамери, дорогоцінні речі і т.ін. При частко­вому страхуванні майна страхування називається вибірковим.

Не приймаються на страхування документи, грошові знаки, дорогоцінні метали і камені, вироби з них, екзотичні рослини і т.ін. Ряд ризиків, наприклад подарунки, приймаються на стра­хування за окрему плату.

До страхових подій відносяться пошкодження або знищен­ня майна в результаті обумовлених обставин: стихійних лих, пожеж, вибухів, потоплень із сусіднього приміщення чи канал­ізаційної системи, крадіжки, поломки в аеропорту, автобусі або інших засобах пересування.

Страхова сума призначається за фактичною вартістю май­на, підтвердженою документами, або за заявленою вартістю.

Страховий тариф встановлюється у відсотках від страхо­вої суми в залежності від ступеня ризику. Страхова премія спла­чується одноразово.

Договір страхування набирає сили з моменту надходжен­ня на розрахунковий рахунок страховика страхової премії. Дія договору покінчується у встановлений у страховому полісі термін у 00 годин 00 хв. зазначеного дня.

Договір, за яким виплачена тільки частина страхової суми, діє до встановленого в страховому полісі терміну.

У разі виплати страхового відшкодування туристу в розмірі повної страхової суми, дія договору припиняється в день і го­дину виплати.

Для одержання страхового відшкодування необхідно нада­ти такі документи:

♦   заява;

♦   страховий поліс;

♦   паспорт або інший документ, що засвідчує особу;

♦   довідки (протоколи, акти) керівника тургрупи, представ­ника слідчих, пожежних або інших органів, завірені підпи­сом посадової особи і печаткою, що підтверджують стра­ховий випадок.

Розмір страхового відшкодування встановлюється таким

чином:

а) у розмірі 100% вартості майна, якщо в результаті страхо­вого випадку майно повністю втратило свої якості і не може бути відновлене до колишньої кондиції, або зникло внаслідок крадіжки, пожежі, затоплення і т.д.;

б) у розмірі суми збитку або вартості ремонту, якщо в ре­зультаті страхового випадку якість майна погіршилася, але воно може бути використане за призначенням після ремонту;

в) за бажанням страхувальника, якщо це обумовлено в умо­вах договору страхування, майно, пошкоджене в резуль­таті страхового випадку, може бути придбане страхови­ком по його страхову вартість.

У разі повернення страхувальнику майна (викраденого, загубленого і т.д.) страхувальник зобов'язаний повернути страховику виплачене страхове відшкодування, за винятком розміру збитку.

Якщо страхування поширюється на перебування в інших країнах, страхове відшкодування виплачується за умови, що страховий випадок відбувся після проходження туристом паспортно-таможеного контролю (туди і назад), але в межах тери­торії дії договору страхування.

Страхове відшкодування не виплачується туристу, якщо:

а) страховий випадок став наслідком навмисних дій туриста;

б) турист не вжив належних походів для врятування свого майна, а саме:

♦   несвоєчасно повідомив компетентні органи про настан­ня факту страхового випадку;

♦   не вжив заходів для попередження страхового випадку;

в) турист виявив недбалість або безвідповідальність при зберіганні і утриманні майна (наприклад, залишив майно на вокзалі, пляжі чи в інших громадських місцях без дог­ляду, залишив не закритим на ключ номер готелю і т.ін.);

г) пропажа (поломка, крадіжка і т.д.) сталися під час здійснення туристом протиправних дій:

♦   порушення норм і правил поведінки у країні;

♦   участі в несанкціонованих заходах, мітингах, виступах, бійках на стадіонах, пляжах, у розважальних місцях і т.д.);

♦   перебування в нетверезому стані та ін.

У разі виплати страхового відшкодування туристу за стра­ховика переходить право вимоги, яке турист має до особи, відповідальної по заподіяний збиток.

Турист, який одержав від винуватця збитку повне відшкоду­вання, втрачає право на страхове відшкодування. Якщо збиток відшкодований частково, то страхове відшкодування виплачуєть­ся з урахуванням суми, отриманої від винуватця збитку.

Звернемо особливу увагу на страхування багажу при авіа-перевезеннях. Страховою подією є його пошкодження або втра­та з вини авіаперевізника. На міжнародних лініях страхова сума встановлюється правилами перевезення за кожен кілограм ваги багажу. Однак треба знати, що якщо туристи летять групою, то багаж варто здавати індивідуально, а багажна бірка має бути наклеєна на кожен квиток. Авіаперевізник вправі відмовити у виплаті, якщо встановить, що вага багажу на одному квитку перевищує норму безкоштовного перевезення. Такі випадки трапляються часто при реєстрації багажу в аеропортах.