Тема 21. СТРАХУВАННЯ В ТУРИЗМІ

Під страхуванням узагалі розуміють систему економічних відно­син щодо захисту інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом вип­лати їм страхового відшкодування (страхові виплати) в разі настан­ня певних подій (страхові випадки) за рахунок грошових коштів (страхові фонди), що формуються зі сплачуваних цими особами страхових внесків (страхові премії), в межах певної їх суми (страхо­ва сума).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Страхування здійснюється також господарюючими суб'єктами, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Страхування в туризмі є гарантією того, що всі непередбачені витрати, пов'язані зі страховими випадками, бере на себе страховик. Страховиком може бути тільки страхова компанія, що має відповід­ну ліцензію. Туристична фірма виступає страхувальником туриста і в свою чергу для забезпечення його страхування укладає договір (агентську угоду) зі страховиком. Згідно договору страховик зобов'язується сплачу­вати страхове відшкодування застрахованим туристам у випадку нас­тання страхових подій; забезпечувати турфірму бланками страхових полісів у необхідній кількості; надавати їй необхідну інформацію щодо умов і правил страхування, тарифів та їх змін; здійснювати консультаційну допомогу тощо. Страхувальник — туристична фірма — бере на себе обов'язки рекламувати страхові послуги фірми-страховика; проводити страхування туристів згідно діючих правил, установлених страховиком; своєчасно, у вказаний в угоді термін, повідомляти страховика про настання страхового випадку; без затримки перераховувати страховику страхові платежі. Страховик виплачує турфірмі агентську винагороду у відсотках до отриманих страхових платежів. З метою заохочення турфірм, залу­чення їх до тривалого співробітництва страхові організації практику­ють видачу пільгових або безплатних полісів для керівництва, співро­бітників фірм і членів їх сімей, виплату премій тощо. Система пільг і заохочень поступово розширюється зі збільшенням терміну співробіт­ництва і сум надходжень від страхування туристів тур фірмою

Серед різноманітних видів страхування в туризмі застосовуються такі, як страхування життя й здоров'я туристів (медичне страхування та страхування від нещасних випадків), страхування майна туристів, автотранспорту та цивільної відповідальності власника автотран­спортного засобу.

У туризмі використовуються також специфічні види страху­вання, такі як страхування на випадок затримки транспорту, стра­хування від форс-мажорних обставин, від поганої погоди під час відпочинку, від неможливості здійснити подорож, від ненадання або неякісного надання туристичних послуг. У країнах СНД мала місце пропозиція страхування майнового ризику туристів у шоп-турах: від порушення митних правил, конфіскації товару або відмови у пропус­ку через кордон.

Для туристичних фірм пропонуються такі види страхування, як страхування майна фірми, транспорту, а також фінансового ризику турфірми та її відповідальності перед туристами, їх рідними або третіми особами.

Іноземні туристи, які приїздять до України, як правило, мають страховку. Для них вона є обов'язковою згідно законів країни проживання або придбана ними у зв'язку з подорожжю. Необхідно, щоб ця страховка визнавалась в Україні. Але у будь-якому разі іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, повинні обов'язково придбати страховий поліс (сертифікат) Державної акціонерної страхової компанії «Укрінмедстрах», що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги. Зазначений страховий сертифікат може бути видано, крім «Укрінмедстраху», також його страховими агентами, з якими він має відповідні угоди, або іноземним страхо­виком, якщо він має з Державною страховою компанією угоду про взаємне визнання страхових полісів.

В Україні обов'язковими видами страхування туристів є медичне, від нещасного випадку, а також страхування цивільної відповідаль­ності власника автотранспортного засобу.

При поїздках за кордон на автотранспорті необхідним є офор­млення страхування цивільної відповідальності власника автотран­спорту перед третіми особами, так звана «Зелена карта». Поліс «Зеленої карти» має термін дії від 15 днів до одного року і дійсний для країн Західної та Східної Європи, Туреччини, Ізраїлю, Тунісу, Марокко, Ірану.

Практично всі європейські країни є членами Міжнародної систе­ми автострахування «Зелена карта» і між ними підписано двосто­ронні угоди про взаємне визнання національних полісів. У 1998 р. Україна приєдналася до системи «Зелена карта», підписавши Єдину угоду країн-учасниць.

Крім окремих видів страхування, страхові фірми пропонують цілі програми (Бізнес-картка, Золота картка, Срібна картка, Блакитна кар­тка тощо), що формуються як пакет і включають різні види асистансу¹

медичну допомогу, евакуацію потерпілого, адміністративні послуги — передачу термінових повідомлень, організацію пошуку та повернення багажу, юридичні послуги, технічну допомогу автотранспорту тощо.

Страхові внески-премії, що сплачуються застрахованими при оформленні страховки, встановлюються з розрахунку за день перебу­вання у подорожі, за певний період або як єдина сума і виплачують­ся одноразово. їх розмір залежить від розміру страхової суми, що в свою чергу-залежить від території подорожі, терміну поїздки, кіль­кості осіб у групі, віку туристів і мети подорожі або встановлюється урядом країни, куди направляється турист. Так, наприклад, часто страхові фірми збільшують тарифи для осіб віком за 60 років, від­мовляються від страхування немовлят і людей похилого віку (після 75 років), запроваджують групові тарифи, нижчі за індивідуальні, практикують надбавки до тарифів або окремий вид страховки для людей, які виїздять у подорож з метою заняття небезпечними вида­ми спорту — кінний, гірськолижний, дельтапланеризм, спелеологія тощо. Термін дії страховки може бути фіксованим на час перебуван­ня у подорожі в цілому або тільки на території країни перебування; може також надаватися з певним «коридором», наприклад, до 1 року.

Необхідно чітко знати та інформувати туристів про те, що вважа­ється страховим випадком, які витрати оплачуються страховою компанією. При медичному страхуванні страховим випадком вва­жається раптове захворювання застрахованого, що становить загрозу його життю і потребує термінового втручання. Статистику захворю­вань українських туристів за кордоном у 1998-1999 рр. за даними, наведеними АСК «Остра», подано у додатку 25. При медичному страхуванні страховик покриває витрати:

—пов'язані з лікуванням у стаціонарі, проведенням діагностич­них досліджень, операцій, лікувальних процедур, включаючи оплату медикаментів та утримання у стаціонарі;

—пов'язані з амбулаторним лікуванням;

—пов'язані з послугами швидкої допомоги, транспортуванням застрахованого до лікарні;

— пов'язані з медичною евакуацією до місця проживання, включаючи витрати на супроводжуючу особу (якщо такий супровід приписано лікарем);

— пов'язані з невідкладною стоматологічною та пологовою допо­могою;

— пов'язані з репатріацією тіла померлого й ритуальними послугами.
Страховик не покриває витрат, що пов'язані:

—з лікуванням хронічних захворювань (крім випадків, коли є безпосередня загроза життю);

—з лікуванням захворювань, які виникли до укладання догово­ру страхування;

—з лікуванням онкологічних, нервових, психічних, венеричних захворювань і СНІДу;

—з пластичною хірургією та протезуванням;

—з послугами нетрадиційної медицини;

—з наданням медичних послуг, що не були призначені лікарем;

—з послугами медичного закладу, що не має відповідної ліцензії;

—з фізіотерапією та курортним лікуванням;

—з наданням підвищеного комфорту в палаті;

—з лікуванням після повернення на батьківщину або таким, що може бути відкладене до повернення.

Під нещасним випадком розуміють раптову подію, що відбулася незалежно від волі застрахованого і призвела до розладу його здо­ров'я, травмування, інвалідності або смерті.

При страхуванні від нещасного випадку, якщо він призвів до травмування, інвалідності або смерті застрахованого, виплачується певний відсоток страхової суми, залежно від тяжкості випадку (до 100% у разі смерті).

Страховка може бути анульована у випадку, якщо застрахований:

—здійснив протиправні дії, в ході яких отримав травми або заш­кодив здоров'ю;

—взяв участь у військових діях, заколоті, маніфестації тощо, в результаті чого був травмований;

—здійснив самогубство або умисне завдав собі травму;

—отримав ушкодження здоров'я, перебуваючи у стані алкоголь­ного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

—піддавав себе невиправданому ризику (крім випадків, коли це було пов'язано з необхідністю врятувати життя іншій особі).

При страхуванні цивільної відповідальності власника (водія) автотранспорту покриваються витрати на:

—ремонт автотранспортного засобу потерпілої особи;

—відновлення здоров'я водія;

—правовий захист застрахованого при розборі дорожньо-тран­спортної пригоди.

Документом, який засвідчує факт страхування, є страховий поліс. Страховий поліс є бланком обов'язкової звітності. Форма поліса та правила його оформлення в різних страхових компаніях мають відмін­ності й залежать від правил страхування, що діють у певній компанії. Приклад оформлення страхового поліса для сім'ї з дитиною, групи до­рослих і дитини без супроводу дорослих наведено у додатку 26.

При укладанні договору між туристичними фірмами-партнерами туристів може страхувати приймаюча сторона, яка забезпечує надан­ня медичної допомоги. Але найчастіше страхувальником виступає фірма, що направляє туристів. У такому разі при настанні страхово­го випадку застрахований мусить негайно звернутися до спеціалі­зованої сервісної служби, назва, адреса й телефон якої вказуються у полісі, повідомити номер свого страхового поліса, своє ім'я, місце­знаходження та дати докладний опис обставин випадку й характеру необхідної допомоги.

 При лікуванні у стаціонарі оплата медичних послуг здійснюєть­ся сервісними асистанськими службами за кордоном за дорученням страховика (сервісне обслуговування).

В інших випадках оплата може здійснюватись закордонним представником страховика, але найчастіше оплату здійснює сам застрахований  з   наступним  відшкодуванням   (компенсацією)   цих витрат страховиком після повернення застрахованого в Україну (компенсаційне обслуговування). У такому разі страхові виплати здійснюються на підставі документів, що підтверджують настання страхового випадку і видані правоохоронними, медичними установа­ми або іншими компетентними органами. Для відшкодування збитків застрахований у встановлений термін подає письмову заяву, де вик­ладає обставини події. До заяви додаються: страховий поліс (або йо­го ксерокопія); оригінал довідки медичного закладу, де зазначено ді­агноз захворювання і термін лікування; рецепти лікаря та документи, що підтверджують оплату медикаментів і лікування; документи до­рожньої автоінспекції або поліцейських служб про обставини ДТП тощо.

Сьогодні на ринку страхових послуг України діє багато страхових компаній: крім державних організацій — Укрінмедстраху, Моторного страхового бюро, «ІГПСО» (Української транспортної страхової ком­панії) — також організації інших форм власності 

При виборі страховика туристичною фірмою слід звертати увагу на наявність у нього ліцензії, досвіду й стажу роботи на страховому ринку, наявність серйозних (авторитетних) перестраховиків, асистанських служб і партнерів за кордоном і, звичайно, на умови страху­вання та співробітництва, що ним пропонуються.