Тема 8. Властивості форми і поняття композиції в інтер’єрі

 Серед творчих проблем формування інтер’єру однією з важливих слід уважати масштаб як засіб виразності й масштабність як одна з умов створення єдності.

Інтер’єр, як правило, будується на зіставленні двох масштабів – частин будівлі з внутрішнім простором і архітектури з людиною. Форми інтер’єру зазвичай менші порівняно із зовнішнім об’ємом будівлі й співмасштабні людині.

Масштаб інтер’єру сучасної будівлі, що характеризується ступенем розділення цілого й окремих елементів, доцільно прослідкувати на прикладі малого і більшого просторів. Інтер’єри невеликих приміщень найчастіше лаконічні й позбавлені деталей. Роль окремих елементів (колони, освітлювальні плафони, меблі) в цьому просторі збільшується, тому що простір малий, а масштаб великий.

Зіставлення великих високих приміщень з невеликими демонструє, яким чином розв’язується проблема масштабності в інтер’єрі. На відміну від невеликих приміщень, великі багатоярусні простори розчленовані складніше і по вертикалі, і по горизонталі. Ступінь розчленованості архітектури зростає від простого до складного разом із висотою.

Однак далеко не завжди масштаб обумовлюється розмірами приміщення. Крім того, майже завжди масштабні уявлення пов’язані зі значенням об’єкта, де елементи будівлі й окремі приміщення обумовлені функцією. Так, наприклад, масштаб громадських будівель, як правило, більший від масштабу житлових. Це проявляється у співвідношенні окремих частин до цілого, що і визначає їх більший масштаб. У ряді випадків може стояти завдання свідомого укрупнення масштабного ладу з метою підсилення виразності.

Характерно, що одним із засобів створення значних членувань великого масштабу в інтер’єрі є конструкція. Вона і використовується для створення образної виразності протягом багатьох століть (рис. 2.9). У сучасній архітектурі велика конструкція також може створювати найбільш сильні й несподівані характеристики образу.

Іншим засобом підсилення виразності образу є прийом зіставлення двох масштабів, що використовується в інтер’єрі з давніх часів. Це створює певний художній ефект, виразність, що відповідає змісту (рис. 2.10). Порівнювання елементів різного масштабу, що підкреслює важливість головної теми, є особливо актуальним для сучасних інтер’єрів.

Особливий інтерес для архітектора та дизайнера являє візуальний масштаб, який пов’язаний не з реальними розмірами елемента, а з тим, наскільки великим і малим уявляється що-небудь відносно свого нормального розміру або розміру інших елементів у тому самому контексті. Так виникає розуміння дрібномасштабного або крупномашстабного елемента.