Тема 11. Питання вибору матеріалів та дизайнерської обробки конструктивних елементів будівель закладів готельно-ресторанного бізнесу

Довгий час підлоги розглядалися як виключно функціональний елемент. Однак у сучасних умовах естетична значимість підлог у загальній композиції інтер'єрів суттєво зросла. На думку фахівців, вони повинні відповідати не тільки гігієнічним, але й естетичним вимогам – мати стійкий колір, гармонійний з іншим оформленням, приємну фактуру, мати здатність поглинати звук. Варіювання колірної розв'язки підлоги, застосування різноманітних орнаментальних малюнків роблять підлогу активним елементом інтер'єру, а в окремих випадках вона може стати навіть основою композиції залу (наприклад, підлога танцювального майданчика).

Для покриття підлог у закладах готельно-ресторанного бізнесу використовують паркет (складальний, щитовий, паркетні дошки), ламінат, метлаські та шлакоситалові плитки, керамічну плитку та керамограніт, покриття з полімерних матеріалів (плиткові та рулонні), в деяких випадках природний камінь, мармур та граніт.

Покриття підлоги з мозаїки, метлаських, шлакоситалових, керамічних плиток має високу вологостійкість, легко миється та відповідає санітарно- гігієнічним вимогам. Однак таке покриття має недоліки – плитки відносно швидко стираються, перетворюючись на гладку та слизьку поверхню; такі підлоги, як і кам’яні, доволі холодні, тому їх зазвичай застосовують у приміщеннях та підприємствах короткочасного користування.

У закладах готельно-ресторанного бізнесу широкого поширення одержали синтетичні ворсові килимові покриття. За технологією виготовлення вони підрозділяються на п'ять груп: ткані, трикотажні, ворсово-прошивні, неткані, повстяні. Ткані покриття відносно дорогі, тому їх застосовують в закладах високої категорії та відповідного типу (ресторани, бари, кафе).

Вихідним матеріалом для текстильних покриттів служать нитки із синтетичних волокон. Найбільш зносостійкі покриття з капрону, нейлону, силону та інших матеріалів з поліамідного волокна. Високою якістю відрізняється також лавсан (поліефірне волокно), хоча за стійкістю до стирання він уступає поліамідному волокну. Як матеріал для покриття підлоги використовують також вовну й віскозу, але за своїми фізико-механічних характеристиками вони значно поступаються синтетичним матеріалам. Опір стиранню поліамідного волокна у двадцять разів більше, ніж віскозного. Довговічність покриттів збільшує також спінена губчата основа. При цьому поліпшуються теплофізичні та акустичні властивості тканини.

Декоративний шар килимових покриттів може бути ворсовим і безворсовим, а сам ворс – розрізним і петельчатим. Висота ворсу зазвичай становить 3-5 мм при загальній товщині покриття на спіненій основі не вище 10 мм. Полотнища випускають ширини від 0,7 до 3 м. Зустрічаються покриття шириною 4-5 м. Доцільно використовувати більш широкі полотнища, які дозволяють настилати покриття швидше і якісніше. Основні способи настилання килимових покриттів – приклеювання, вільне укладання, натяг за допомогою плінтусів.

Найчастіше застосовуються одноколірні килимові покриття або із максимально спрощеним малюнком (у вигляді смуг, великої клітки і т.п.), завдяки чому спрощується стикування окремих полотнищ. Широкий колірний діапазон текстильних покриттів, що випускаються, різна фактура поверхні (гладка безворсова, петельчата, типу «буклі», гладка, ворсова) дозволяють індивідуалізувати інтер'єри.

Досвід експлуатації килимових покриттів показав, що вони добре піддаються санітарній обробці, особливо за умови використання сучасного обладнання та технологій клінінгу.