Тема 6 Сила волі, як шлях до влади над собою

Що перше спадає вам на думку, коли йдеться про речі, які потребують сили волі? Для більшості з нас це протистояння спокусі, байдуже, що це – черговий пончик, розпродаж. Коли ми говоримо «в мене немає сили волі», то маємо на увазі: «Я не можу сказати «ні», коли моє серце хоче сказати «так». Вважаєте це вміння сказати «не буду».

Але навчитися говорити «ні» - це лише один важливий складник сили волі, без якого вона неможлива. Зрештою, «просто скажи ні» - це найулюбленіші три слова серед тих, хто схильний постійно зволікати та відлежувати боки на дивані. Часом важливіше сказати «так». Сила волі допоможе вам скласти список справ на сьогодні, які ви відкладаєте на завтра (чи на завжди), навіть якщо знервованість, відволікаючі чинники чи телевізійні реаліті-шоу раз у раз стають вам на заваді. Вважайте це вміння сказати «я буду» здатністю робити те, що потрібно, навіть якщо якась частина вас цього не хоче.

«Я буду» та «я хочу» - два боки самоконтролю, однак не лише вони формують силу волі. Для того, щоб сказати «ні», коли доцільно відмовитися, і «так», коли варто погодитися, потрібна третя сила – здатність пам’ятати про те, чого ви насправді хочете. Знаю, вам здається, що ви хочете шоколадне тістечко або ще один вихідний. Але коли з’являється спокуса чи бажання відкласти щось на потім, слід нагадати собі, що насправді ви мрієте одягнути вузькі джинси чи отримати підвищення. Що, як не це врятує вас від невдачі? Щоб досягти самоконтролю, вам слід віднайти свою мотивацію тоді, коли вона потрібна. Це і є сила «я хочу».

Сила волі – це здатність опановувати три вміння: «я буду», «я не буду» та «я хочу» - вони й допомагають вам досягти мети (або ж не вскочити в халепу). Нас, людей, природа, на щастя, наділила мозком, що здатен виконувати всі функції. Власне, розвиток цих трьох умінь – «я буду», «я не буду» та «я хочу» - і дає підстави кваліфікувати нас як людей розумних.

Наше сучасне вміння контролювати себе – результат давнього стати кращими сусідами, батьками чи подружжям. Що ж відбувалося з людським мозком? У нашому мозку розвинулася префронтальна кора – важлива ділянка, розташована на рівні чола та очей. Упродовж тривалого часу префронтальна кора здебільшого відповідала за фізичні рухи – ходіння, біг, штовхання. У ході еволюції префронтальна кора збільшувалася, її зв'язок з іншими ділянками мозку міцнішав. На відміну від інших біологічних видів, у мозку людини нині вона займає більшу його частину: це одна з причин, чому ви ніколи не побачите, як собака заощаджує собі на пенсію. Разом із префронтальною корою розвинулися нові функції контролю – контроль уваги, контроль думок і навіть контроль почуттів. Людина стала краще контролювати свої дії.