Лекція № 9. Методи організації екологічної освіти

До ключових проблем педагогіки, що вимагає творчого аналізу, відносять проблему формування навчально-пізнавальної активності учнів. У сучасний період розвитку та впровадження нових методів навчання питання формування активної особистості, здатної до творчої, науково-пошукової діяльності, стає гострою й злободенною проблемою освіти сьогодення.

Цінні думки стосовно активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів знаходимо в наукових працях Г.Ващенка, В.Лозової, Г.Щукіної, В.Гусєва та ін.

Більшість сучасних дослідників з даного питання зазначають, що формування навчально-пізнавальної активності молоді розглядається як процес спільної навчально- пізнавальної діяльності, метою якого є розвиток активної особистості, здатної до ініціативності й розкриття своїх творчих здібностей. Отже, навчально-пізнавальна активність є цінною особистісною якістю вихованця, прояв якої впливає на продуктивність навчання, на активізацію всієї учбової діяльності.

Як відомо з наукової літератури, виділяють два види навчально-пізнавальної діяльності: стимульовану зовнішньою незвичайною ситуацією, що викликає необхідність орієнтації, і виражену в пізнанні проблемної ситуації (виявлення нової проблеми).

Стимулюванню активної діяльності молоді, за В.Лозовою, сприяють:

·       вибір змісту навчального матеріал у (новизна, науково-практична цінність, зв’язок із сучасністю та ін.);

·       використання методів, прийомів,  що сприяють самостійній розумовій діяльності;

·       використання наочності;

·       використання різних форм навчання;

·       використання в навчанні цікавості (пізнавальні ігри, конкурси,

·       створення в навчанні ситуації вибору;

·       створення ситуації успіху індивіда в навчальній діяльності;

Т.Волобуєва виділяє такі складові навчально-пізнавальної активності: допитливість, творча цікавість, почуття захопленості, емоційний підйом, радість відкриття, прагнення не зупинятися на досягнутому, а йти далі, прагнення до творчих досягнень, почуття обов’язку й відповідальності, прагнення до самоосвіти й саморозвитку своїх здібностей.

На думку вчених, будь-яка діяльність відбувається більш ефективно і дає гарні результати, якщо учень має глибокі мотиви, що викликають бажання та спонукають до активних дій. Отже, способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів повинні бути спрямовані на формування позитивного ставлення учнів до процесу пізнання, що визначається їх позитивною мотивацією, пізнавальними інтересами.

Для науковців виявляють також інтерес ідеї Г.Щукіної. На її думку, одним з основних елементів навчально-пізнавальної діяльності є мислення, що сприяє самостійній діяльності. Стимулюючи самостійну діяльність учнів необхідно створювати ситуації:

·захищати свою думку, наводити докази, аргументи, використовувати набуті знання;

· задавати питання, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

· рецензувати відповіді й творчі роботи, вносити певні корективи, давати поради;

·   ділитись своїми знаннями з іншими;

· допомагати іншим учням подолати труднощі, пояснювати їм незрозуміле;

· виконувати завдання-максимум, розраховані на тривалі спостереження;

· спонукати учнів знаходити не єдине рішення, а декілька самостійних;

· практикувати вільний вибір завдань творчого характеру;

· створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних дій;

· включати до пізнання елементи праці, гри та ін.

Отже, з урахуванням висновків науковців, під час здійснення навчального процесу, особлива увага повинна приділятися саме формуванню у молоді навчально-пізнавальної активності. Дійсно, можна зробити висновок, що успішному формуванню навчально- пізнавальної активності сприяє: позитивне ставлення молоді до наукової діяльності, оволодіння уміннями інтелектуально-пізнавальної діяльності, правильна організація творчої активності.