1. Методика формування екологічних понять.

Навчальному закладу відводиться провідна і найважливіша роль в екологічній освіті і виховані молоді. Це - основна ланка, оскільки не всі її випускники зможуть одержати вищу освіту. Мета вищої освіти - формування особистості з новим, ексцентричним типом мислення й свідомості, високим ступенем екологічної культури.

Завдання цієї освіти - сформувати систему знань, поглядів і переконань вихованців, яка забезпечуватиме громадську відповідальність за стан навколишнього середовища, як основу існування держави, готовність його поліпшувати шляхом прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення і життя у злагоді з природою. Ця провідна ідея має розвиватися від початкової освіти до закінчення ВНЗ.

Ефективним засобом формування екологічної культури є екологізація освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, що пов'язані з основним матеріалом, до складу практично всіх навчальних дисциплін. В основу процесу екологізації повинні бути покладені дидактичні, психологічні, етичні та методичні принципи. На кожному рівні неперервного освітньо-виховного процесу реалізуються певні цілі за допомогою матеріальних та дидактичних методів навчання.

У навчальному закладі забезпечуються:

o   елементарні знання про природу та взаємозв'язки і взаємовплив людини і природи; розуміння погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності та особистої причетності до екологічних проблем;

o   розвиток цілісного становлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних та інших потреб особистості;

o   формування елементів здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки.

Навчальні заклади покликані забезпечити молоді базовий рівень екологічної освіти, оволодіння ними основами екологічної культури. Молоде покоління має:

·       знати сутн ість екології як науки та сфери практичної діяльності людини;

·       володіти поняттями та знати закономірності, що характеризують природу як цілісну систему;

·       усвідомлювати первинність природи, всезагальний та об'єктивний характер природних закономірностей, необхідність їх дотримання людиною;

·       розуміти діалектичний характер виливу науково-технічного прогресу на природу, сутність та причини виникнення глобальних економічних проблем, шляхи досягнення збалансованого екологічно безпечного розвитку;

·       знати екологічні права та обов'язки громадян України;

·       вміти оцінювати стан навколишнього середовища, регулювати власні споживання та спосіб життя, брати участь у практичних природоохоронних діях.

Навчальний заклад забезпечує поглиблений рівень екологічної освіти відносно спеціалізації. Він забезпечує усвідомлення взаємозалежності екології та економіки, знання груп професій за впливом на довкілля. Молодь повинна знати особливості впливу на навколишнє середовище обраної майбутньої професії, відповідні вимоги до фахівця, бути обізнаними в екологічному законодавств і відповідної галузі господарства, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України. В цілому має бути сформована особистісна екологічна позиція і вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави.

Умовами реалізації екологічного підходу та формування екологічних понять у навчальному процесі є:

·       комплексний підхід до вивчення навколишнього середовища з використанням міжпредметних зв'язків;

·       врахування вікових індивідуально-психологічних особливостей молоді, їх пізнавальних можливостей і здібностей до творчості в процесі навчання і виховання;

·    вибір оптимальних форм, методів і прийомів навчання екології з наданням учням максимального прояву самостійності у проведенні різних типів уроків, занять у природі, організації і роботи на екологічній стежці, у природничо-краєзнавчих та художніх музеях, бібліотеках та наукових закладах;

·   організація безпосередньої практичної діяльності у довкіллі (екскурсії, практики,

практикуми, експедиції) з його охорони та поліпшення під час навчальної та суспільно-корисної праці;

·   позитивний вплив на виховний процес власним прикладом дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

·   єдність дій педагогів на основі краєзнавчого принципу навчання з урахування особливостей свого краю, регіону.

Зміст екологічної освіти побудований за блочно-модульним принципом і відображають напрями сучасної екології. Обов'язковим є два боки:

а) екологія як наука про закономірності співіснування і взаємодію організмів з навколишнім середовищем;

б) екологічні аспекти сучасної цивілізації.

Екологізація освіти неможлива без розвитку у вихованців біологічного мислення, навичок самостійного освоєння і критичного аналізу нових повідомлень, без уміння будувати наукові гіпотези. У зв'язку з цим необхідно ширше планувати і здійснювати проблемний підхід при навчанні. Проблемний підхід передбачає організацію активного пізнання молоді, тоді як роль викладача зводяться до управління пізнавальної діяльності студентів.

Основним методом під час формування екологічних понять повинен бути проблемний, тобто створення на уроці проблемної ситуації - ситуації інтелектуальних перешкод, при яких учні не володіють потрібними знаннями або способами діяльності для пояснення фактів і явищ. У залежності від змісту навчального матеріалу, психолого-вікових особливостей молоді виділяють різні засоби створення проблемної ситуації. Розглянемо їх і проілюструємо прикладами.

1.  Висування проблемного питання.

Чим можна пояснити той факт, що харчові ланцюги не бувають дуже довгими?

2.  Створення проблемної ситуації на основі вислову вченого.

Як ви поясните вислів К.А. Тімірязєва про те, що рослинам належить "космічна роль"?

Чому географ і мандрівник А. Гумбольт вважав, що "людині передують ліси, а супроводжують пустелі?"

3.   Створення проблемної ситуації на еонові приведення протилежних точок зору по одному і тому ж факту.

Пристосованість живих організмів до певних умов середовища пояснюють: а) як результат створення видів творцем (К. Ліней);

б) як здатн ість організмів змінюватися відповідно змінам навколишнього середовища (Ж.Б. Ламарк);

в) як результат виживання особин, в яких завдяки мінливості розвинулись ознаки, які краще відпов ідають даним умовам (Ч. Дарвін).

Яку точку зору ви вибираєте і чому?

4.  Повідомлення парадоксального факту.

а) Знищення в лісі хижих птахів спочатку призвело до збільшення чисельності інших груп птахів, але через деякий час їх чисельність різко знизилась.

Поясніть причини даного явища.

б) Ч. Дарв ін більше як сто років назад встановив факт залежності між врожаєм конюшини і чисельністю кішок, які жили в сільській місцевості.

Дайте пояснення даної закономірності.

в) Чим пояснюється такий парадоксальний факт: "цвітіння" води - масове розмноження водоростей - супроводжується загибеллю риби?

5.  Демонстрування досвіду або повідомлення про нього можуть стати основою для створення проблемної ситуації.

а) В двох однакових посудинах знаходиться культура хлорели. В дослідний посуд помістили планктонних ракоподібних, які харчуються хлорелою. Через деякий час чисельність хлорели в ній збільшилась у порівнянні з контрольним посудом.

Знайдіть пояснення отриманим результатам.

б) Дослід Гаузе полягає в наступному: якщо популяції двох близьких видів інфузорій хвостатої та інфузорії золотистої ростити окремо, надаючи їм певну кількість їжі, то особини в середині популяції розмножуються і досягають деякої постійної чисельності. Але якщо ці два види ростити сумісно при такій же кількості їжі, то до кінця 16-го дня виживає тільки інфузорія золотиста.

Як можна пояснити результати цього досліду.

Проблемний підхід до навчання передбачає обов'язкове формування прийомів розумової діяльності: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо, виключає в себе логічні операції, необхідні для вибору екологічного цілеспрямованого рішення.

У зв'язку з цим важливе значення має моніторинг екологічного виховання - систематичне вивчення його стану. Тим часом відомо, що моніторинг екологічного виховання, як і діагностика навчально-виховного процесу взагалі, належить до найслабкіших ланок педагогічної теорії та практики.

Були розроблені критерії визначення рівня екологічної культури молоді різного віку - наукові, емоційно-ціннісні, нормативні, діяльнісні. У діагностичній методиці їх сформульовано так.

1.  Екологічні знання.

2.  Екологічні мотиви і цінності.

3.  Поведінка в природі.

4.  Спосіб життя (стосовно навколишнього середовища та свого здоров'я).

5.  Посильна участь в екологічній діяльності.

Ці критерії враховано для трьох рівнів екологічної культури. І рівень - низький.

поверхові, фрагментарні екологічні знання;

споживацька орієнтація щодо навколишнього середовища; байдужість до випадків заподіяння цьому шкоди;

порушення правил поведінки в навколишньому природному середовищі;

нездоровий спосіб життя (багато необов'язкових, надмірних видів споживання, нераціональне харчування, відсутність намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, відсутн ість прагнення зменшити кількість побутових відходів, наявність шкідливих звичок);неучасть у посильній екологічній діяльності.  

II рівень - середній. досить глибокі екологічні знання   з   окремих   питань,   але   загалом   недостатньо систематизовані; орієнтація   на   необхідність   збереження   та   охорони  навколишнього середовища, небайдужість до випадків порушення вимог до правил поведінки в ньому; утримання від порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі; не зовсім здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, нераціональне харчування, намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок.

III рівень - високий.

системні знання про екологічні закономірності, екологічні проблеми людства та шляхи їх розв'язування;

розуміння необхідності докорінних змін у взаємодії людини з природою з метою її відновлення. Вияв грамотної громадянської позиції щодо випадків порушень правил поведінки в навколишньому середовищі;

недопущення порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі; здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, намагання раціонально харчуватися, намагання зменшити витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок);

посильна з власної ініціативи участь в екологічній діяльності. Виходячи з критеріїв та рівнів екологічної культури школярів, визначаються показники, за якими робляться висновки про результативність екологічного виховання:

підвищення якості екологічних знань;

переорієнтація, зміна мотивів та цінностей щодо навколишнього середовища; дотримання правил поведінки у природі;

позитивні зміни у способі життя; участь в екологічній діяльності.

Узагальненим показником ефективності екологічного виховання є підвищення рівня екологічної культури школярів. Остання є системним утворенням, що складається з таких компонентів, як:

екологічні наукові знання; способи мислення;

риси світогляду;

відношення і моральні позиції;

практичні дії, які забезпечують гармонійну взаємодію людини з природою; підтримання збалансованого розвитку суспільства.

Отже, діагностика екологічного виховання - досить складний процес, де не можна обійтися методами анкетування, опитування, тестування. Такими методами можна скористатися тільки для вимірювання першого показника - підвищення якості екологічних знань. Щодо інших показників, то за допомогою цих методів можна отримати лише окремі дані. Адже нерідко учні досить добре обізнані з екологічними питаннями, вимогами до поводження в навколишньому середовищі (або інтуїтивно відчувають, чого від них чекає вчитель), тож дають грамотні відповіді на запитання анкет, добре орієнтуються в запропонованих тестами уявних ситуаціях. Та в повсякденній поведінці ці самі учні порушують екологічні вимоги, не турбуючись про можливі наслідки. Причина в тому, що їхні екологічні знання не перетворилися на особисто значущі мотиви і цінності, в екологічні поняття.