Теоретичний матеріал до теми 2: Біоекономіка як шлях досягнення цілей сталого розвиткуКнига

Зазвичай, досить складно визначити конкретні механізми та інструменти досягнення сталості. Саме біоекономіка є тим механізмом, котрий визначає практичні дії, є конкретним шляхом досягнення цілей сталого розвитку, адже вога забезпечує взаємодію трьох складових сталого розвитку: економічної, екологічної та соціальної систем.

Зокрема, біоекономіка здатна поєднати у собі економічний і соціальний елементи за рахунок виробництва продукції на основі біотехнологій, забезпечуючи при цьому зниження собівартості, ретельніший контроль за якістю продуктів; появу нових продуктів і ринків; зниження залежності торгівлі від енергоресурсів. При цьому спостерігається задоволення потреб сучасного населення без урізання можливостей наступних поколінь, крім того, за рахунок розвитку біоекономіки відбувається зростання зайнятості, підвищення рівня доходів населення, диверсифікація економіки сільського господарства і її зростання, розвиток сільських територій, поліпшення соціальної ситуації в містах.

У свою чергу, біоекономіка також забезпечує взаємозв’язок між економічним та екологічним елементами шляхом використання відновлюваних ресурсів, збереження і відтворення природних екосистем зменшення негативного впливу на довкілля, забезпеченням переробки відходів. створення нових матеріалів, речовин і палива з біомаси.

Соціальний і екологічний елементи також знаходять своє поєднання у біоекономіці, поєднання сприятиме поліпшенню середовища існування людини за рахунок впровадження соціальної та екологічної відповідальності бізнесу, соціального партнерства, появи нового світогляду, який базується на необхідності розумного споживання та ідеях збереження навколишнього природного середовища, розвитку соціальної активності наслення, можливості соціуму впливати на владу і бізнес з позиції забезпечення екологічно чистих умов проживання та виробництва товарів і послуг шляхом участі населення в процесі ухвалення рішень.

У стратегічному плані біотехнологія як інтегральна база економічного розвитку країни забезпечить реалізацію національних пріоритетних проектів, формування інноваційної системи, дасть стимул соціально-економічному розвитку регіонів, підвищить конкурентоспроможність держави в умовах глобалізації

У довгостроковій перспективі акценти розвитку будуть зміщуватися з економічних на еколого-соціальні та з матеріальних на духовно-моральні та інформаційні. Почне формуватися нове суспільство, що є першим етапом становлення ноосфери, думки про яку висловлював В.І. Вернадський [.

Ми вважаємо, що перехід до біоекономіки може створити нові можливості для українських підприємств і регіонів, в яких вони розташовані. Ці можливості є результатом існуючої структури нашої економіки, де можна побачити саме ті сторони, які будуть відігравати ключову роль у цьому переході: сільське господарство і агропромисловий комплекс, які забезпечать сировиною біотехнологічні підприємства; хімічна промисловість для виробництва проміжних і кінцевих продуктів; транспорт і логістика, яка дбатиме про розподіл і доставку біомаси; виробники енергії, яка буде доставлятися споживачам.

У результаті формування біоекономіки також відбудуться позитивні зміни місцевого виробництва, які можуть стимулювати розвиток вітчизняної економіки. Тобто в будь-якому випадку ключовим елементом у позиції України стосовно розвитку біоекономіки є врахування кількості сільськогосподарських угідь, доступних для виробництва біомаси та інших продуктів на основі біотехнологій. Таким чином, на нашу думку, Україна може відігравати важливу роль у якості ланки розвитку міжнародної біоекономіки як постачальник біомаси.

У найближчі два десятиліття буде необхідним збільшення виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок збільшення врожайності. Досягти цього необхідно екологічно збалансованим чином, уникаючи значного виснаження земельних ресурсів та створюючи високоякісну продукцію. Забезпечити це допоможе розвиток біологічних наук в напрямку використання біотехнологій в галузях сільського господарства, енергетики, хімічної, харчової промисловості, що полегшить перехід до орієнтованої на природні ресурси економіки.

Іншим, досить важливим завданням сталого розвитку є забезпечення енергетичної безпеки без загрозливого виснаження природних ресурсів. Біоекономіка забезпечує раціональне використання природних копалин, замінюючи їх відновлюваними ресурсами. Зокрема, можна відмітити, що в Програмі енергоефективності та відновлюваної енергетики, розробленої Департаментом енергетики США, зазначено, що біомаса є єдиним відновлюваним ресурсом, який має потенціал для того, щоб витіснити використання рідких видів палива, котрі використовуються транспортними засобами зараз, і може допомогти створити більш стабільне енергетичне майбутнє. Використовуючи ресурси біомаси сільського господарства та інших галузей в Україні, ми можемо забезпечити енергетичну безпеку країни та надати нові економічні можливості виробникам біомаси та біопалива. Також використання біопалива дозволить зберегти існуючу інфраструктуру для автотранспортних засобів. Біопаливо на сьогодні є більш привабливим, ніж перехід на автомобілі, що працюють на водні або електриці.

Формування біоекономіки, крім забезпечення сталого розвитку, може привести до створення нових життєздатних екосистем в межах як окремих країн, так і окремих міст, територіальних комплексів. Такі системи повинні володіти здатністю до самовідтворення та бути адаптованими до змін, зумовлених різними факторами. На наш погляд, одним із прикладів такої системи може слугувати агробіокластер.

Застосування агробіотехнологій в сільському господарстві нашої країни дозволить підприємствам і фермерським господарствам виробляти екологічно чисту продукцію з високою рентабельністю, отримувати щорічно прибуток і забезпечувати розширене відтворення на основі власних ресурсів. Позитивний ефект від впровадження агробіотехнологій в практику сьогодні можливий у рамках агробіотехнологічних кластерів - основи майбутніх біорегіонів і "біоекополісів". Такі системи будуть попереджувати деградацію природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища та сприяти ефективному використанню природних ресурсів на основі їх відтворення.

Для підтвердження нашої тези розглянемо взаємозв’язок між цілями, принципами, засадами сталого розвитку та інструментами біоекономіки, котрі забезпечують їх досягнення (табл. 2)

Таблиця 2

Взаємозв’язок між сталим розвитком та біоекономікою

Як висновки. Оскільки біосоціальна економіка є формою ведення економічної діяльності, яка заснована на збалансованій взаємодії трьох систем – економічної, екологічної та соціальної, котра визначається процесами взаємообміну поновлюваними біоресурсами з метою забезпечення високого рівня якості життя і збереження екологічного балансу для наступних поколінь [5], то перехід до біосоціальної економіки може стати, на нашу думку, одним із головних пріоритетів сталого розвитку.

Такому переходу сприятиме реалізація наступних заходів:

1) структурна перебудова народного господарства з метою підвищення ефективності використання ресурсів;

2) сприяння розвитку біоекономіки як системи, яка базується на використанні відновлюваних ресурсів;

3) забезпечення національної безпеки держави, яка включає в себе соціальну, економічну і екологічну безпеку;

) створення агробіокластерів з урахуванням місцевих природно-кліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу територій;

5) забезпечення паритетності використання природних ресурсів для теперішніх і майбутніх поколінь;

6) здійснення соціального партнерства як концепції тісної взаємодії держави, бізнесу та суспільства на умовах паритетності та забезпечення сталого розвитку;

7) формування еколого-економічного мислення, яке відповідає новим умовам сталого розвитку.

Таким чином, формування біосоціальної економіки є важливим пріоритетом і основним вектором в концепції формування політики сталого розвитку, оскільки вона інтегрує в собі економічну і соціальну складові, які орієнтуються на задоволення потреб як сучасних, так і майбутніх поколінь.