Лекція 8. Контроль в системі економічної безпеки суб’єктів господарювання

2. Об’єкти реального сектору економічного контролю (в т. ч. аграрного сектору економіки)

Реальний сектор, як і вся економіка країни, продовжує перебувати у вкрай складних умовах – військових дій, руйнації значної частини об’єктів промисловості, агросектору і транспортно-логістичної інфраструктури, агресивного закриття Російською Федерацією ринку для українських виробників, блокування нею транзиту до третіх країн, а також падіння світових цін на провідні позиції вітчизняного експорту.

Тому реальний сектор потребує стимулювання випереджального розвитку на новій техніко-технологічній та інноваційній основі, що видається можливим завдяки подоланню залежності низки виробництв від російських ринків і зміні вектора економічної політики у  напрямі розширення співробітництва з  Європейським Союзом з урахуванням національних інтересів України щодо розбудови високотехнологічного сектору економіки, створення нових виробництв, забезпечення сталого інклюзивного економічного зростання.

Реальний сектор економіки (РСЕ) - сукупність галузей економіки, які виробляють матеріальні і нематеріальні товари та послуги, за винятком фінансово-кредитних і біржових операцій, що відносяться до фінансового сектору економіки.

Реальний сектор економіки – сектор, де створюється валовий внутрішній продукт. Включає: промислове виробництво, що складається з підприємств видобувної та переробних галузей промисловості, сільського господарства, сфери надання промислових, побутових та інших послуг.

Основу реального сектора економіки становить виробництво промислової та сільськогосподарської продукції.

На стан реального сектора економіки впливають:

·  рівень розвитку продуктивних сил;

·  науково-технічний прогрес;

·  кредитно-грошова політика держави;

·  бюджетна політика;

·  податкова політика;

·  заходи, які вживаються державою для забезпечення зростання інвестицій;

·  рівень світових цін;

·  стан платіжного балансу країни.

На стан реального сектора економіки істотно впливає:

·  стан фінансового ринку та насамперед рівень відсоткових ставок, від якого залежить можливість підприємств вдаватися до короткострокових та довгострокових банківських кредитів для поповнення оборотних коштів та здійснення капітальних вкладень;

·  сальдо зовнішньоторговельного балансу країни;

·  інвестиційний клімат країни, наявність сприятливих умов інвестицій, насамперед прямих;

·  державна політика, що гарантує права інвесторів, забезпечує можливості для репатріації прибутку, створення умов, у яких неможливий перегляд результатів приватизації;

·  наявність чи відсутність обмежень у зовнішньоекономічній діяльності.

Для нормального функціонування підприємств реального сектора економіки потрібна також адекватна податкова система.

Визначаючи шляхи забезпечення економічного зростання в Україні, в першу чергу звертаються до промисловості, оскільки частка цієї галузі в господарстві країни така велика, що застій в ній практично виключає економічне зростання. Ні сільське господарство, ні сфера послуг у нашій країні поки не здатні стати локомотивами економічного зростання. Тому забезпечення його в Україні неминуче починається з політики відродження і реструктуризації промисловості. Під ефективним розвитком промисловості слід розуміти економічне зростання при динамічній зміні її структури і підвищенні конкурентоспроможності продукції. 

Методи прямої дії	припускають: - участь держави у власності (збереження в своїх руках контрольного або всього пакету акцій, або участь у вигляді рядового акціонера): - участь у фінансуванні програм і проектів промислового розвитку; - ліцензування, сертифікація, антимонопольне регулювання і т. д.
Методи непрямого регулювання	(пов'язаного з формальним контролем і примушенням до виконання контрактних умов) промисловості виділяють: а) загальні форми непрямого регулювання: - грошово‑кредитна політика; - фінансова політика; - податкова політика; - регулювання цін; - регулювання у області НДДКР; б) специфічні форми регулювання (інституціональна політика)

 

Мету промислової політики, на нашу думку, можна конкретизувати через загальнонаціональні задачі, основними з яких є:

стимулювання конкурентоспроможного вітчизняного виробника;

заохочення конкуренції;

розвиток мотивації до продуктивної та інтенсивної праці;

масштабний вихід на світові ринки продукції переробної промисловості;

завоювання позицій українських товарів на зовнішніх ринках;

поліпшення умов для кооперації українських і західних компаній в наукоємних галузях;

приєднання українських виробників конкурентоспроможної продукції до глобальних виробничо‑технологічних ланцюгів;

заміщення імпортної продукції товарами місцевого виробництва;

диверсифікація ВВП з випереджаючим розвитком переробного сектору промисловості і сектору високотехнологічних послуг;

збільшення в експорті частки продукції з високим ступенем обробки і наукоємних послуг;

створення режиму сприяння розвитку сфери виробництва товарів і послуг відповідно до потреб внутрішнього і світового ринків.

Задачі промислової політики не є самодостатніми, вони підпорядковані вимогам економічної політики в цілому. Досягнення цілей промислової політики здійснюється через вироблення пріоритетів і реалізацію заходів державного регулювання реального сектора економіки і спрямовано на формування ліберального ринкового середовища, яке максимально сприяє зростанню ефективності виробництва і оптимізації структури сукупної пропозиції.

До таких заходів відносяться:

створення законодавчих рамок і фіскальних важелів;

формування організаційної структури;

власне державна участь, яка може виражатися в прямій безпосередній участі в господарській діяльності;

у регулюванні функціонування і розвитку промисловості.

Слід розрізняти активну і пасивну роль промислової політики.

 

Активна роль промислової політики	полягає в тому, щоб не просто виходити з динаміки сукупного платоспроможного попиту, а формувати його на основі маркетингових, технологічних і фінансово‑інвестиційних зв'язків, виконувати лідируючу роль у зв'язку «держава‑ринок»
Пасивна роль промислової політики	виявляється в тому випадку, якщо вона орієнтується тільки на поточні тенденції розвитку економіки

 

Виробити промислову політику означає визначити пріоритети, об'єкти дії і регулювання, процедури моніторингу, корегування і контролю. Задачі та інструментарій промислової політики повинні бути диференційовані відповідно до етапів ринкової трансформації реального сектора економіки. Вони не можуть бути однаковими за умови кризи і стабілізації, постстабілізаційного відновлення і економічного зростання, активної структурної перебудови і включення в процеси глобалізації економіки. За умов кризового спаду виробництва завдання промислової політики можуть бути скорочені, групуючись навколо мети "виживання".

У процесі вивчення вітчизняного і світового досвіду розвитку виробничої сфери дослідниками були сформульовані чотири основних принципи розробки і реалізації промислової політики:

Перший принцип – політична підтримка національної промислової політики. Надання державної підтримки чи стимулювання розвитку промислового виробництва і сфери послуг здійснюється відповідно до пріоритетів, які проголошуються в щорічних посланнях Президента України і закріплюються в Основних напрямах діяльності Уряду України.

Другий принцип – об'єктивність промислової політики. Цим принципом промислової політики визначається об'єктивна обумовленість підвищення конкурентоспроможності і стратегії структурної перебудови промисловості відповідно до домінуючих тенденцій розвитку світової і вітчизняної економіки. Реалізація даного принципу припускає розвиток наукоємних галузей і технологічної модернізації традиційних галузей, становлення нового типу галузевої структури промисловості і прискорення інноваційного процесу. Розвиток високотехнологічного сектора і реалізація наукоємної продукції забезпечує створення інноваційної інфраструктури, побудови логістичних систем, реалізації освітніх програм і організації технічної підтримки, які здійснюються переважно у вигляді надання інтелектуальних послуг. При реалізації цього принципу необхідно орієнтуватися на можливості конкурентоспроможних вітчизняних компаній і крупних транснаціональних корпорацій з українським капіталом, регіональних промислових структур і територіальних комплексів, а також підприємств малого і середнього бізнесу, що забезпечують і підживлюють вітчизняний бізнес інноваціями, новими видами продукції і кадровими ресурсами.

Держава повинна певним чином виявляти зацікавленість в підтримці:

- корпоративних структур, що забезпечують національну безпеку і економічну незалежність країни;

- транснаціональних корпорацій і вертикально‑інтегрованих структур – для постійного збільшення їх частки на світовому ринку і розширення обсягу участі в міжнародному розподілі праці;

- регіональних компаній – в цілях збільшення їх частки на внутрішньому ринку і перетворенню в промислові структури загальнонаціонального масштабу з перспективою виходу на світовий ринок з конкурентною продукцією;

- інноваційно‑активних підприємств малого і середнього бізнесу;

- вирішення задач інституціонального забезпечення економіки знань, а також концентруючих свої зусилля на проривних напрямах технологічного прогресу.

Третій принцип – прозорість механізму реалізації промислової політики. Здійснення вибору конкретних об'єктів промислової політики повинне здійснюватися за прозорими схемами і зрозумілим критеріям з урахуванням думки трьох сторін господарської діяльності: держави, бізнесу і організацій, що представляють інтереси працівників.

Якісними критеріями вибору об'єктів є:

- пріоритетні соціально‑економічних цілі та інтереси національної безпеки України враховуються в стратегії розвитку підприємства; репутація підприємства і ступінь відомості його торгової марки, а також продукції на зовнішньому і внутрішньому ринку;

- участь акціонерного капіталу компанії в реальному котируванні акцій на міжнародних, центральних і регіональних фондових біржах, а також ступінь використання компанією таких фінансових інструментів як публічна емісія облігацій, випуск векселів і т.п.;

- рівень вищого персоналу і якість управління.

Кількісними критеріями оцінки компаній є:

- на‑ явність і перспектива зростання платоспроможного попиту (внутрішнього і зовнішнього) на певні види продукції і послуг;

- динаміка капіталізації компанії з визначенням частки профільних активів (забезпечуючих випуск, реалізацію і після продажне обслуговування своєї конкурентоспроможної продукції) у вартості сукупних активів;

- динаміка зростання випуску конкурентоспроможної продукції з визначенням частки такої продукції на національних і світових ринках;

- співвідношення власних і позикових фінансових інвестиційних ресурсів з визначенням частки прямих інвестицій в модернізацію і переоснащення основного і допоміжного устаткування, а також обсягів власного і зовнішнього фінансування НДДКР;

- наявність планів і практика створення нових робочих місць, реалізації програм підвищення кваліфікації.

Четвертий принцип – комплексність і цілісність системи реалізації промислової політики. Цей принцип означає взаємозв'язок системи державного регулювання економіки і заходів щодо розробки і реалізації промислової політики з програмами соціально‑економічного і культурно‑освітнього розвитку суспільства. Він припускає не тільки координацію всіх видів економічної політики, але також підлеглість інноваційної, інвестиційної, кадрової, зовнішньоекономічної політики цілям і задачам промислової політики. Промислова політика охоплює розвиток всього товарного виробництва, але його учасники знаходяться на різних рівнях розвитку господарства.

До первинного сектора господарства належать:

- сільське господарство;

- лісове господарство;

- рибальство;

- полювання;

- видобувна промисловість.

Сільське господарство – один з найдавніших видів діяльності людини. Навіть нині у ньому працює близько половини населення світу. Але є значні відмінності у кількості працюючих в аграрному секторі різних країн. У високорозвинутих країнах цей показник становить лише 2–9% населення, тоді як у країнах, що розвиваються – 60–75%, а в деяких африканських країнах – близько 90%. У сільському господарстві України нині працює 15,4% економічно активного населення. Проте повсюдно спостерігається тенденція до скорочення зайнятих у сільському господарстві. 

Постановою № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» було передбачено припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану.

Дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах. Так, можна проводити позапланові перевірки, з метою запобігання неконтрольованому зростанню цін на товари, які мають істотну соціальну значущість, на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, а для центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо КМУ – на підставі рішення КМУ:

- за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- з метою виконання міжнародних зобов'язань України.

Крім того, дозволили проводити не тільки позапланові, а й планові перевірки у сферах енергетики та комунальних послуг за рішенням Нацкомісії та за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища й забезпечення безпеки держав.

Податкові перевірки

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260 від 12.05.2022 року було поновлено податковий обов'язок платників податків, у яких є можливість своєчасно виконувати свої податкові обов'язки, щодо дотримання строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання податкової звітності, сплати податків.

Зокрема було передбачено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених:

·  п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ - розпочато процедуру реорганізації юридичної особи, припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків,

·  п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

·  та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

в) фактичних перевірок. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Документальні позапланові перевірки за зверненням платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, поновлюються та закінчуються протягом 60 днів з дня, наступного за днем набрання чинності цим Законом. Такі перевірки поновлюються на невикористаний строк.

Документальні позапланові перевірки, що будуть розпочаті після набрання чинності Законом, з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, проводяться протягом 60 календарних днів, що настають після закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки відповідної декларації або уточнюючого розрахунку.

Документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного:

·  доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування такими платниками податків;

·  доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов'язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом;

·  проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Перевірка правильності нарахування ЄСВ

Законом встановлено мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану.

Документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, розпочаті до 24 лютого 2022 року та не завершені, зупиняються по останній календарний день третього місяця з дня припинення (скасування) воєнного, надзвичайного стану.

Перевірки Фонду соціального страхування

ФСС проводить камеральні й документальні перевірки.

Перевірки Держпраці

З початком війни, Держпраці зупинила проведення всіх перевірок. Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року № 2352-IX відновлено проведення позапланових заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю в період воєнного стану за заявою працівника або профспілки.

Зокрема можуть перевіряти:

·  додержання законодавства про працю, зокрема вимоги Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX:

юрособи незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання;

фізособи, які використовують найману працю;

·  наявність неоформлених трудових відносин;

·  законність припинили дію трудових договорів.

Позапланові перевірки проводять у разі:

·  звернення про порушення, що спричинило шкоду їхнім правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. До звернення вони мають додати документи, що підтверджують такі порушення (за наявності), або їх копії;

·  доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єк­тів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що справляє значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

·  аварії, смерть потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що пов'язані з діяльністю суб'єкта господарювання;

·  звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про те, що суб'єкт господарювання порушує вимоги законодавства, у випадках, коли право на подання такого звернення передбачає закон;

·  невиконання суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

Перевірки Держпродспоживслужби

Проведення планових чи позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду припинено. Крім тих перевірок, які покликані стримати зростання цін на соціально значущу продукцію, гарантувати їх доступність для населення, це ті випадки, що передбачені у постанові № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».

Перевірки Держаудитслужби

Держаудитслужба здійснює заходи державного фінансового контролю, в тому числі, з питань дотримання законодавства у сфері закупівель, за умови реального функціонування об'єктів контролю, сервісів та інформаційних платформ (майданчиків), можливості забезпечення збереження життя та здоров'я працівників.

Проведення заходів державного фінансового контролю здійснюється органами державного фінансового контролю з урахуванням особливостей функціонування органів державної влади в умовах воєнного стану.

Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель шляхом проведення моніторингу процедур закупівель відповідно до статті 8 Закону та забезпечують реалізацію його результатів відповідно до законодавства.

Тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного стану, перевірки Державною аудиторською службою щодо виконання місцевих бюджетів не проводяться, а розпочаті заходи зупиняються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”.

Водночас, згідно з пунктом 2 Постанови протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов’язань України.

Таким чином, рішення щодо доцільності здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах віднесено до компетенції центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Крім того, протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави дозволено здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Звертаємо увагу, що здійснення заходу державного нагляду (контролю) за бажанням суб’єкта господарювання стосується його прав та законних інтересів.

Отже, прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, рішення про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням не суперечить Постанові.

Щодо продовження здійснення заходів державного нагляду (контролю) після завершення періоду дії воєнного стану

Статтями 5 та 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено вимоги щодо проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Так, частиною п’ятою статті 5 Закону про контроль встановлено, що строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – п’яти робочих днів.

Абзацом першим частини четвертої статті 6 Закону про контроль встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – двох робочих днів.

Продовження строку здійснення планового та позапланового заходів не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 7 Закону про контроль за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Таким чином, у зв’язку з введенням в Україні режиму воєнного стану планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю), які не завершені та за результатами здійснення яких не складено акт, не можуть бути продовжені після завершення дії воєнного стану, оскільки строки проведення таких заходів перевищуватимуть строки, , встановлені Законом про контроль.