Лекція 8. Контроль в системі економічної безпеки суб’єктів господарювання

1. Місце контролю в системі управління та його роль у забезпеченні економічної безпеки

Трансформаційні перетворення, що відбуваються в Україні, зокрема, у соціально-економічній сфері, вимагають впровадження нових підходів та принципів у функціонуванні системи контролю. Перед Україною в свій час у Законі України „Про основи національної безпеки України” (втратив чинність  у 2018 р.) були поставлені завдання із забезпечення економічної безпеки країни і окремого підприємства, передусім внутрішньої безпеки та виділялися загрози, як ослаблення системи державного регулювання й контролю у сфері економіки.

Контроль є складною динамічною системою, яка складається із сукупності різних елементів, що знаходяться у тісній взаємодії і постійному розвитку.

Контролю властиві основні риси системи:

- наявність зв’язків, у тому числі зворотних;

- поділ на частини;

- наявність структури;

- багатоаспектність.

У системі економічної безпеки контроль виступає як її важливий елемент та дієвий інструмент забезпечення. Недооцінка, применшення ролі контролю у забезпеченні економічної безпеки підприємства можуть вести до не контрольованості ситуації, втрати керованості економікою.

Будь-який вид управління неможливий без чітко організованої системи контролю, тому що не можна ефективно управляти, не перевіряючи виконання поставлених вимог та не виявляючи фактичного стану на управлінських об’єктах.

У цьому значенні контроль, який є самостійною функцією управління, виступає засобом установлення зворотних зв’язків, завдяки чому керівний орган (суб’єкт управління) може простежити хід виконання прийнятих рішень. Це дає можливість своєчасно реагувати на відхилення в роботі підконтрольного об’єкта від заданої програми та вносити відповідні корективи в його діяльність.

Контроль як самостійна функція управління тісно пов’язаний з іншими сторонами управлінської діяльності:

- прогнозуванням;

- плануванням;

- обліком;

- аналізом.

Сутність контролю – система спостереження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об’єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, інформування про ці явища керівників органів та усунення несприятливих ситуацій. Таким чином, контроль виконує інформаційну та корекційну функції.

 

Інформаційний етап контрольної діяльності	здійснюється пошук та збирання інформації про об’єкт управління, порівнюється фактичне виконання з накресленими цілями
Корекційний етап контрольної діяльності	встановлюють спосіб та розробляють конкретні заходи щодо усунення виявлених розбіжностей, приймають рішення щодо нормалізації діяльності підконтрольного об’єкта

 

Міжнародна організація вищих контролюючих органів (ІНТОСАІ) визначила – організація контролю є обов’язковим елементом управління суспільними фінансовими ресурсами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Контроль – невід’ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на попередній стадії, щоб мати можливість притягнути винуватців до відповідальності, одержати компенсацію за збитки та розробити заходи щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Здійснення у розвинутих закордонних країнах будь-яких значних програм (економічних, соціальних, політичних) передбачає включення до них підсистем контролю з обов’язковим виділенням на їх функціонування частини загальних асигнувань, передбачених на реалізацію таких програм. І це виявляється завжди виправданим заходом. Таким чином, контроль як соціальна функція існує в системі державного управління незалежно від суспільно-політичного ладу та типу економічних відносин. Однак зміст і місце контролю в системі управління зумовлюються характером суспільно-економічних відносин та політичної організації суспільства.

У сучасних умовах складність контрольованих об’єктів значно перевищує можливості суб’єктів контролю (органів управління та контролюючих органів). Таким чином, контроль стає недостатньо ефективним, тому що його органи з об’єктивних причин не в змозі регулярно, своєчасно та повністю переробляти інформацію, необхідну для якісної організації контрольної діяльності. А система контролю продовжує розвиватися, як правило, екстенсивним методом, тобто шляхом формування нових органів державного контролю. При цьому якість керівних рішень значно знижується (одні рішення суперечать іншим), а технічна і наукова бази для їх прийняття не встигають за потребами суспільства і не відповідають сучасним вимогам. За таких умов об’єкти управління поступово стали виходити з-під реального контролю; процес контролю стає більш формальним, що перш за все впливає на темпи розвитку суспільного виробництва.

Предметом будь-якого контролю є стан та поведінка об’єктів управління. Ця поведінка може бути описана системою показників, за допомогою яких можна встановити якісний стан об’єкта. Кожний об’єкт оточує середовище, з яким він взаємодіє. Тому завдання контролю полягає і в тому, щоб виявити чинники, які істотно впливають на поведінку об’єкта контролю. Визначивши об’єкт контролю та істотні фактори, що впливають на його поведінку, встановлюють необхідні параметри об’єкта та їх відповідність меті управління. Від правильного визначення цих параметрів значною мірою залежить результат контролю.

Однак сутність контролю не може бути всебічно розкритою поза сферою управління, яку він обслуговує, оскільки не існує контролю взагалі, а є контроль конкретного змісту і конкретних форм.

У залежності від сфери управління, яку він охоплює, виділяють такі галузі контролю:

- адміністративний;

- технічний;

- екологічний;

- економічний (фінансово-господарський).

В умовах невизначеності зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування підприємства виникає комплекс загроз у сфері економічної діяльності внаслідок неврахування ролі контролю у забезпеченні економічної безпеки. Серед таких загроз можна виділити наступні:

1) суттєве погіршення стану розрахунково-платіжної дисципліни;

2) розширення сфери та збільшення обсягів фінансових порушень;

3) недонадходження до бюджету значного обсягу податків, зборів та обов’язкових платежів;

4) послаблення відповідальності у фінансово-економічній сфері;

5) послаблення координуючої функції у системі контролю підприємства.

Наведені загрози можна систематизувати за певними критеріями:

з точки зору відношення до аналізованої системи;

тривалості періоду дії;

ймовірності виникнення;

придатності управлінському впливу;

сфери виникнення.

Виходячи з цих підходів, усі зазначені загрози є внутрішніми щодо економічної системи, мають тимчасовий характер, при цьому більшість із них існують вже тривалий період. Виявлені загрози є реальними і мають аналітичне, наукове та практичне обґрунтування. На даний час визначені загрози знаходяться на рівні можливої керованості з боку системи управління. Виникає необхідність створення відповідної системи противаг існуючим загрозам економічній безпеці підприємства.

Важливим інструментарієм у цьому процесі повинна стати ефективна, дієва система контролю. Для цього необхідно провести комплексний аналіз сутності контролю, а також визначити ключові функції, які забезпечують економічну безпеку.

 

Усталене в Україні поняття «контроль»

застосовувалося в досить вузькому аспекті – як перевірка фактичної дії (бездіяльності) та виявлення відхилення її від регламентованої. Мета його здійснення переважно зосереджувалася на встановленні таких відхилень з тим, щоб застосовувати покарання до осіб, які вчинили протиправні дії.

Сучасна міжнародна теорія та практика

використовує вже інші підходи щодо поняття «контроль». У процесі контрольних дій контролюючим органам або особам необхідно встановити не лише факт наявного відхилення від норми, а й проаналізувати природу виявлених фактів порушення та встановити залежність між контрольними відхиленнями в окремих частинах системи та загалом. За результатами перевірки обов’язково робиться висновок про причини порушення та його наслідки для державного або приватного інтересу, а також надаються рекомендації щодо недопущення порушень у подальшому.

 

Контроль – це й активне спостереження за виконанням прийнятих управлінських рішень, впливом керівників на управління, а також за дотриманням законів, правил, норм економічним процесом, господарською діяльністю. Контроль реалізує зворотний зв’язок в управлінні.

Визнання країни з ринковою економікою вимагає прогресивного підходу в управлінні господарським процесом як усієї економічної системи, так і окремих суб’єктів господарювання. Контроль як один з важливих елементів управління повинен допомагати керівникам усіх рівнів як при підготовці управлінського рішення, його прийнятті, так і при реалізації цього рішення. Контроль має стати важливим інструментарієм в ухваленні найбільш раціональних, ефективних та об’єктивних управлінських рішень.

Контроль є важливим елементом системи управління ресурсами, і не лише фінансовими, оскільки він впливає на управління майном, природними та трудовими ресурсами. Фінансовий контроль впливає на хід будь-якої управлінської діяльності через комплекс цілеспрямованих заходів щодо дотримання законності, економічності, ефективності, результативності, коригуючи цю діяльність у разі виявлення відхилень від визначеного напряму.

Ринкові відносини змінюють принципи фінансування та кредитування, процедури платіжних розрахунків, механізми розподілу доходів, склад та структуру облікової системи, а також взаємодію між її елементами. У зв’язку з цим об’єктивно з’являються нові функції контролю. Внаслідок чого контроль повинен застосовувати сучасні форми діяльності:

спостереження;

аналіз;

зіставлення;

моніторинг;

аудиторська діяльність тощо.

Система контролю у практичній площині переважно використовується як засіб силового впливу, тобто використовується здебільшого «регулююча» і «каральна» його функції.

У сучасних умовах основною метою контролю є підвищення ефективності управління ресурсами. Демократичне оновлення сутності контролю полягає в тому, що першочерговим при його здійсненні є завдання попередження та профілактики порушень, сприяння у досягненні раціональності та економічності при використанні ресурсів. Застарілі підходи при здійсненні контролю повинні поступитися місцем контролю якості та ефективності, із «спрямовуючою» та «відновлюючою» функціями.

Контроль розглядається:

- з одного боку – засобом поєднання функцій фінансового планування й прогнозування, фінансового обліку та статистики;

- з іншого – передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання.

При цьому контроль розглядається як багатоаспектна система спостереження і перевірки законності, доцільності, раціональності процесів формування й використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління для оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і досягнення на цій основі економічного зростання.

Головна мета контролю з точки зору економічної безпеки є:

- зміцнення фінансового стану;

- економічне зростання шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів;

- перевірка дотримання обмежуючих параметрів фінансового й економічного розвитку.

Контроль у системі економічної безпеки підприємства стосується всіх сторін економічної діяльності господарюючого суб’єкта (науково-технічну, виробничу, матеріально-технічне постачання, збут) і відображається в концентрованому вигляді впливів численних внутрішніх і зовнішніх факторів.

Елементи контролю в системі економічної безпеки підприємства

Елементи	Характеристика
Заходи контролю	формують атмосферу в системі контролю, яка задає тон у роботі підприємства, впливаючи на свідомість працівників і на їхнє ставлення до роботи та контролю; складові частини системи контролю, встановлені керівництвом підприємства на окремих напрямах і ділянках господарської діяльності з метою забезпечення ефективного та надійного управління нею; умови праці та правила, дії та процедури, надані керівництвом для свого персоналу, які відображають як загальне ставлення вищого керівництва.
Заходи інформування та зв’язку	достовірна та корисна інформація про використані ресурси та результати попередньої діяльності дозволяє приймати правильні рішення; контроль дозволяє перевірити ступінь достовірності та надійності інформації
Процедури контролю	призначені для запобігання або виявлення та виправлення помилок; певні дії, які допомагають забезпечувати виконання управлінських рішень; контроль допомагає простежити за тим, що вчасно ухвалюються всі необхідні заходи для усунення ризиків, які можуть перешкодити виконанню завдань. Мета – забезпечити, наскільки це можливо, організоване та ефективне ведення справи, включаючи строге дотримання внутрішньої політики, захист активів, запобігання та виявлення шахрайства й помилок, точність і завершеність бухгалтерських записів, а також своєчасну підготовку достовірної фінансової звітності.
Оцінка негативних впливів	кожна система зустрічається з різноманітними негативними впливами зовнішнього та внутрішнього характеру, які повинні бути оцінені; контроль дозволяє виявляти негативні впливи, реагувати на зміни умов і сприяти усуненню цих впливів

У процесі здійснення контролю функціонування відбувається захист активів підприємства від втрат. При цьому вирішуються два основні завдання:

1. забезпечення економічної безпеки активів – спрямоване на збереження активів від шахрайства та вживання відповідних заходів обережності для захисту як від стихійних лих, так і від технічних порушень у роботі обладнання;

2. здійснення контролю операцій з активами.