Тема 3. Виробництво мінеральних в’яжучих
3.1. Виробництво цементів
3.2. Виробництво гіпсових в’яжучих
3.3. Виробництво вапна
3.4. Запитання для контролю знань
В’яжучі речовини (ДСТУ Б А.1.1-44-94) – це порошкоподібні або рідкі матеріали, які одержують з сировини (мінеральної або органічної) внаслідок технологічних переробок, що забезпечують їм подальші властивості утворювати пластично-в’язке тісто, здатне за рахунок фізико-хімічних процесів самочинно тверднути, переходити в каменеподібний стан і зберігати міцність за часом на повітрі або в воді.
Розрізняють мінеральні в’яжучі:
- Повітряні – гіпс будівельний, формувальний, високоміцний, високовипалювальний; вапно негашене грудкове і негашене молоте, гідратне вапно і вапняне тісто;
- Гідравлічні – набирають міцність як на повітрі, так і у воді. Це гідравлічне вапно, романцемент, портландцемент, шлакопортландцемент, пуцолановий цемент, шлаколужне в’яжуче;
- В’яжучі автоклавного твердення твердіють в середовищі насиченої пари при тиску 0,8…1,2МПа та температурі 160…200. Це вапняно-кремнеземні, белітошлакові та белітокремнеземні вяжучі , а також безклінкерні шлакові і зольні.
3.3. Виробництво будівельного вапна
Будівельне вапно – неорганічна в’яжуча речовина, що є продуктом випалювання при температурі 1000…1200°C кальцієво-магнієвихгірських порід, крейди, вапняків, доломіту.
Застостовується: для приготування мурувальних розчинів, штучних бетонних виробів,силікатної цегли та ін.
Виготовляють: повітряне (гашене – пушонка або вапняне тісто і негашене – дроблений або порошкоподібнийтматеріал) і гідравлічне вапно.
Сировина для виробництва вапна: гірські породи, які складаються з карбонату кальцію (вапняки).
Виробництво вапна на установці з «киплячим шаром»
1 – завантаження вапняку; 2 – відведення газів на очищення; 3 – гратчасте склепіння; 4 – пересипна труба; 5 – вивантаження готового продукту; 6 – повітряна коробка з решіткою; 7 – подавання стислого повітря; 8 – горілки.
Подрібнений вапняк подають у верхню частину печі. Мазут чи газ надходить в четверту зону, де відбувається його згоряння. Повітря аерує шар вапняку. По мірі надходження нових порцій «киплячий» вапняк пересипається в нижню зону, де піддається інтенсивному теплообміну.
Технологія гашення вапна
Основні стадійні процеси отримання гідратного вапна:
- Подрібнення в молоткових або ударно – відцентрових дробарках негашеного вапна до часточок розміром 5…10 мм, що скорочує тривалість гашення;
- Гашення вапна в гідраторах періодичної або безперервної дії на протязі 30…35 хв;
- Догашування в силосах, де вапно вилежується протягом 1..2 діб;
- Відсіювання часточок, що не погасились, у повітряному сепараторі або на ситах;
- Пакування гашеного вапна у багатошарові паперові мішки і транспортування на будівельні об’єкти або до розчинозмішувальних цехів.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання