Тема 3. Виробництво мінеральних в’яжучих
Умови завершення
3.1. Виробництво цементів
3.2. Виробництво гіпсових в’яжучих
3.3. Виробництво вапна
3.4. Запитання для контролю знань
В’яжучі речовини (ДСТУ Б А.1.1-44-94) – це порошкоподібні або рідкі матеріали, які одержують з сировини (мінеральної або органічної) внаслідок технологічних переробок, що забезпечують їм подальші властивості утворювати пластично-в’язке тісто, здатне за рахунок фізико-хімічних процесів самочинно тверднути, переходити в каменеподібний стан і зберігати міцність за часом на повітрі або в воді.
Розрізняють мінеральні в’яжучі:
- Повітряні – гіпс будівельний, формувальний, високоміцний, високовипалювальний; вапно негашене грудкове і негашене молоте, гідратне вапно і вапняне тісто;
- Гідравлічні – набирають міцність як на повітрі, так і у воді. Це гідравлічне вапно, романцемент, портландцемент, шлакопортландцемент, пуцолановий цемент, шлаколужне в’яжуче;
- В’яжучі автоклавного твердення твердіють в середовищі насиченої пари при тиску 0,8…1,2МПа та температурі 160…200. Це вапняно-кремнеземні, белітошлакові та белітокремнеземні вяжучі , а також безклінкерні шлакові і зольні.
3.4. Запитання для контролю знань
- Які в’яжучі відносять до мінеральних?
- Які існують способи виробництво цементу?
- Назвіть основні технологічні переділи виробництва гіпсу.
- Яке обладнання використовують при виробництві вапна?
- Назвіть основні процеси отримання гідратного вапна.