Тема 1. Інженерна графіка (ІГ). ГОСТ, ДСТУ, ISO

Видом називають зображення повернутої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Поверхні, невидимі спостерігачу, показують на виді штриховими лініями. Проекцію предмета на фронтальну площину проекцій називають видом спереду, на горизонтальну площину проекцій – видом зверху, на профільну площину проекцій – видом зліва.

Вид спереду є головним зображенням предмета. Вид спереду вибирається таким чином, щоб дати найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета, необхідні для його виготовлення й контролю.

Розрізом називають зображення предмета, який умовно перетинається однією площиною або кількома площинами. У розрізі зображують те, що розміщено в січній площині, а також те, що розташовується за січною площиною.

Розрізи дають змогу виявити внутрішню форму предмета, якщо лінії невидимого контуру не дають однозначної картини або їх читання на зображенні ускладнено.

Якщо січна площина розташовується паралельно горизонтальній площині проекцій, то розріз називають горизонтальним, паралельно фронтальній площині - розріз називають фронтальним, паралельно профільній площині проекцій - розріз називають профільним. Якщо січна площина є не паралельною жодній основній площині проекцій, то розріз називають похилим. Похилий розріз одержують проекціюванням перерізу на додаткову площину, паралельну січній площині й суміщену потім з площиною рисунка.

Залежно від кількості січних площин розрізи бувають простими (одна січна площина) й складними (дві і більше січних площин). Якщо усі січні площини розташовуються паралельно однієї основній площині проекцій, то розріз називають ступінчастим. Якщо січні площини перетинаються одне з одним, то розріз називають ламаним. При виконанні ламаних розрізів січні площини повертають до суміщення з однією площиною, при цьому напрям повороту може не збігатися с напрямом погляду. Крім того, при повороті січної площини елементи предмета, що розміщуються за нею, зображуються так, як вони проекціюються на відповідну площину, з якою виконується суміщення.

Розріз можна розміщувати на місці однойменного виду. Якщо вид й однойменний розріз є симетричними фігурами, то можна сполучати половину виду з половиною розрізу, при чому половина виду сполучається з половиною розрізу по осі симетрії. Якщо вісь симетрії збігається з лінією видимого контуру, то половина виду сполучається з половиною розрізу по суцільній хвилястій лінії.

Місцевий розріз дає змогу виявити форму предмета в окремому обмеженому місці. Місцевий розріз виділяють суцільною хвилястою лінією, яка не має збігатися з лініями контуру зображення.

Положення січної площини позначають розімкненою лінією, початковий і кінцевий штрихи якої не мають перетинати контур відповідного зображення. При виконанні складних розрізів штрихи проводять також у місцях перетину січних площин. Товщина штрихів має бути у 1,5…2 рази товще ліній видимого контуру. Напрям погляду позначають стрілкою на початковому та кінцевому штрихах на відстані 2..3 мм від кінця штриха. Зліва від стрілки лівого штриха й справа від стрілки правого штриха ставлять горизонтально одну й ту саму велику літеру українського алфавіту.

Для позначення розрізу виконують напис за типом А–А безпосередньо над його зображенням без підкреслення. Якщо січна площина збігається з площиною симетрії предмета, то положення січної площини не показується, а сам розріз написом не супроводжують.

Перерізом називають зображення плоскою фігури, що утворюється при умовному перетині предмета січною площиною та розміщується у січній площині. Переріз заштриховують відповідно до матеріалу предмета, а його контур показують суцільними основними лініями.

Перерізи, які не входять до складу розрізів, поділяються на винесені та накладені. Винесені перерізи показуються окремо від основного зображення, а накладені перерізи розміщуються на самому зображенні предмета.

Якщо винесений або накладений переріз є симетричним, то не позначається ні сам переріз, ні положення січної площини. При цьому осьова лінія перерізу збігається з осьовою лінією, яка проводиться у тому місці, де знаходиться січна площина.

Для позначення січної площини проводять розімкнену лінію, стрілки напряму погляду та позначають її однаковими великими літерами українського алфавіту. Над зображенням перерізу виконують напис А–А без підкреслення.

Виносним елементом називають зображення у збільшеному масштабі частини предмета, що містить елементи, яких немає на основному зображенні

. Виносні елементи застосовують тоді, коли потрібні додаткові пояснення щодо форми, розмірів та інших даних або елементів складних контурів деталей проточок, галтелей, розточок профілю спеціальної різьби тощо.

Частину зображення, яку треба збільшити, виділяють колом, яке має лінію-виноску і поличку. Над поличкою ставлять велику літеру українського алфавіту. Виносний елемент позначають тією самою літерою й у дужках вказують масштаб, у якому виконано зображення.