ЛЕКЦІЯ 9. ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ЗНІМКІВ

Вибираючи точки для визначення елементів взаємного орієнтування, необхідно виходити з вимоги максимального впливу відповідного коефіцієнта рівняння на величину поперечного паралакса точки. 

Так, для базисної системи елементів максимальна точність визначення поздовжніх кутів нахилу α'₁ і α'₂ досягається відповідно при |x₁ ×  y| = max та |x₂ ×  y| = max, поперечного кута нахилу ω'₂  - при |y²|=max, а кутів повороту χ'₁ та χ'₂  - при |х₁ | = max і |x₂| = max. Ці вимоги повністю задовольняє представлена на (рис. 5.10) стандартна схема розміщення точок, що передбачає вимір на них тільки поперечних паралаксів q і припускає застосування найпростіших прийомів пошуку невідомих. 

Для пошуку п'яти елементів взаємного орієнтування проведено шість вимірювань і складено шість рівнянь. Тому повинна існувати одна умова, що зв'язує всі вимірювання. Звернемо увагу, що кут ω визначений двічі й результати, природно, повинні бути однаковими. Це можливо, якщо виконана умова:

Практично через вплив похибокк вимірювань вказана умова не дотримується, і в правій частині рівняння з'являється нев'язка W. Її допустимі значення ∆_w знаходять за правилами теорії похибок вимірювань: диференціюють рівняння за вимірюваними величинами, замінюють диференціали квадратами середніх квадратичних похибок, а коефіцієнти при них зводять у квадрат. Вважаючи похибки виміру паралаксів точок однаковими й прирівнюючи гранично допустиму похибку подвоєній середній квадратичній, одержують:

При середній квадратичній похибці вимірювання m_q=0,02 мм, знаходять, що допустима нев'язка  ∆_w = 0,15 мм.