ЛЕКЦІЯ 9. ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ЗНІМКІВ

Для побудови за аерознімком моделі місцевості (або плану місцевості) необхідно знати його положення в просторі при АФЗ, тобто його орієнтування в просторі відносно прийнятої системи координат. Величини, які визначають положення аерознімка у просторі відносно прийнятої системи координат, називаються елементами орієнтування знімка. Вони поділяються на елементи внутрішнього орієнтування і елементи зовнішнього орієнтування.

Елементи внутрішнього орієнтування знімка визначають положення головного оптичного променя і як результат усього пучка проектуючих променів відносно центру проектування.

Елементи зовнішнього орієнтування знімка визначають положення вказаного пучка проектувальних променів відносно будь-якої зовнішньої системи координат (геодезичної, фотограмметричної тощо).

Отже, елементи внутрішнього орієнтування знімка – це координати головної точки знімка і фокусна віддаль. Ці елементи визначають у лабораторних умовах із точністю до сотих часток міліметра. Крім елементів внутрішнього орієнтування, при лабораторних дослідженнях АФА визначають віддалі між координатними мітками прикладної рамки. Ці віддалі враховують як еталонні для встановлення деформації негативів. Похибки у визначенні елементів внутрішнього орієнтування призводять до порушення світлової піраміди і в кінцевому підсумку  до похибок у встановленні координат місцевості. Елементи внутрішнього орієн-тування завжди вказують у паспорті АФА. 

Елементами зовнішнього орієнтування називаються величини, які визначають положення центра проекції та площини знімка в момент фотографування відносно системи координат, прийнятої на місцевості. 

Перша система має шість елементів зовнішнього орієнтування: X₀,Y₀,Z₀

– координати центру проекції (передньої вузлової точки об’єктива в момент знімання);

_а0 – кут нахилу знімка – кут між віссю Z і головним променем;

t – кут лінії напрямку знімання – кут між віссю Х і слідом площини

головного вертикала;

æ – кут повороту знімка в своїй площині навколо головного променя So –

кута між віссю y і головною вертикаллю vv' знімка.

У другій системі  також шість елементів зовнішнього орієнтування, з яких три лінійні й три кутові.

 Рис. 1. Елементи зовнішнього орієнтування знімка (перша система)

 Рис. 2 Елементи зовнішнього орієнтування знімка (друга система)

До лінійних величин належать координати центру проекції S: X₀,Y₀,Z₀, а до кутових – а поздовжній кут нахилу знімка – кут між віссю Z і проекцією головного променя на площину XZ;

w - поперечний кут нахилу знімка – кут між головним променем і його проекцією на площину XZ, який розміщений в площині, що проходить через вісь Y і головний промінь;

æ – кут повороту знімка в своїй площині навколо головного променя – кута між віссю y і слідом площини, яка проходить через вісь Y і головний промінь.