Тема 10. Ризик і оцінка вартості капіталу

Нейтралізація фінансових ризиків як функціонально-організаційний елемент моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання являє собою фінансово-математичну технологію обґрунтування, прийняття, виконання та контролю виконання управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення зіставності результативності господарської операції та рівня операційного, інвестиційного та фінансового ризиків як складових сукупного ризику підприємства. Нейтралізація фінансових ризиків здійснюється на основі відповідної стратегії суб'єкта господарювання, що являє собою функціонально-організаційну форму реалізації превентивних заходів відносно фінансових ризиків такого суб'єкта господарювання.

У сукупності основних стратегій нейтралізації фінансових ризиків, що найчастіше використовуються у сучасній практиці корпоративних фінансів, заведено виділяти дві альтернативні її форми:

• стратегія уникнення ризику;

• стратегія утримання ризику.

Загалом, у сукупності таких методів нейтралізації фінансових ризиків можна виділити кілька основних методів:

• страхування фінансових ризиків;

• диверсифікація фінансових ризиків;

• хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів. Нейтралізація ризиків має здійснюватися із дотриманням сукупності певних критеріїв та принципів, серед яких необхідно виділити такі:

• інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне надання фінансової інформації, необхідної для адекватної нейтралізації фінансового ризику;

• адекватність як форма обґрунтованого використання методу нейтралізації фінансового ризику відповідно до його базових характеристик й потреб моделі управління ризиками підприємства та фінансового менеджменту взагалі;

• ефективність нейтралізації ризику шляхом максимального попередження (мінімізації) потенційних негативних наслідків, імовірність настання яких визначається фінансовим ризиком, у просторі та часі (наприклад, попередження збитків або збільшення затрат суб'єкта господарювання);

• інші принципи, які визначаються специфікою моделі управління фінансовими ризиками та основними цілями фінансового менеджменту.

Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції — покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення безризикового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що Існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери.

В рамках страхування ризиків як форми їх нейтралізації можна виділити самострахування та комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).

Під самострахуванням слід розуміти створення певних резервних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб'єкта господарювання — децентралізованих фондів страхового відшкодування.

Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб'єктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів.

Типовими варіантами таких фондів коштів є резервний капітал як складова власного капіталу підприємства (див. перший розділ пасиву балансу); забезпечення наступних витрат та платежів (див. другий розділ пасиву балансу); резерв сумнівних боргів та інші фонди, передбачені чинним законодавством та/або статутними документами суб'єкта господарювання. страхування фінансових ризиків із залученням страхової компанії передбачає передання всього фінансового ризику суб'єкта господарювання або його частини за певну плату (страхову премію) на утримання спеціалізованій фінансовій установі — страховій компанії. За такого варіанта джерелом покриття збитків суб'єкта господарювання в результаті настання несприятливих умов (страхового випадку) є фінансові ресурси страхової компанії.

Загалом на ринку страхових послуг України страхові компанії пропонують різноманітні послуги, спрямовані на страхований захист суб'єктів господарювання, серед яких можна виділити такі:

• страхування кредитів (товарних, експортних);

• страхування інноваційних ризиків;

• страхування депозитних ризиків;

• страхування відповідальності;

• страхування на випадок недосягнення планового рівня рентабельності та ін.

Застосування в управлінні ризиками принципів нейтралізації через їх страхування з метою обґрунтування емісійної стратегії на ринку корпоративних облігацій може стати основою обгрунтування таких управлінських фінансових рішень, зокрема:

• випуск та розміщення корпоративних облігацій у формі забезпечених облігацій, виплата основної суми боргу та процентних платежів, за якими забезпечена застава у формі виокремленої, чітко визначеної частини активів такого емітента облігацій або самого емітента як цілісного майнового комплексу;

• випуск та розміщення корпоративних облігацій у формі гарантованих облігацій, виплата основної суми боргу та процентних платежів за такими облігаціями забезпечена солідарною відповідальністю емітента та його гаранта (гарантів), у тому числі страхової компанії.

Диверсифікація ризиків — фінансово-математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем специфічного ризику. Загалом під диверсифікацією необхідно розуміти специфічну фінансово математичну технологію обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо розподілу сукупного ризику суб'єкта господарювання шляхом розширення сукупності носіїв такого, ризику.

Хеджування ризиків активна стратегія нейтралізації із використанням похідних цінних паперів або введенням певних застережних умов до господарських договорів, що забезпечують прив'язку зміни результуючого показника до певного індикатора.

В сучасній практиці корпоративних фінансів похідні фінансові інструменти використовуються для страхування ризиків, що пов'язані із потенційною зміною цін на певні активи, зокрема зміною валютних курсів, вартості сировини та матеріалів. Механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи полягає в обґрунтуванні управлінських фінансових рішень щодо стратегії здійснення зустрічних торговельних операцій з купівлі-продажу базових активів на основі сукупності похідних фінансових інструментів.

До таких інструментів відносять:

-форвардні контракти;

-ф'ючерсні контракти;

-опціони;

-своп-контракти;

-варранти та ін.

Основні стратегії нейтралізації фінансових ризиків в аграрному секторі.

Страхування:

• Майнове страхування: від втрати врожаю, техніки, складів.

• Фінансове страхування: страхування кредитів, фінансових втрат.

• Аграрне страхування з державною підтримкою — знижує витрати на поліс.

Переваги: зменшення втрат від форс-мажорів
❗ Недолік: страхові виплати часто не покривають усі збитки.

Хеджування (страхування цінових ризиків):

• Укладання форвардних чи ф’ючерсних контрактів на поставку продукції

• Застосовується для захисту від коливання ринкових цін (зерно, м'ясо, олія)

Результат: фіксована ціна реалізації — менше фінансової непередбачуваності.

Диверсифікація:

• Розподіл фінансових ресурсів між різними культурами, галузями чи регіонами

• Наприклад: вирощування одночасно пшениці, кукурудзи і соняшника

Мета: зменшення залежності від одного джерела прибутку.

Фінансове резервування:

• Створення резервного фонду для покриття непередбачуваних витрат або збитків

• Зберігання частини прибутку у високоліквідних формах (депозити, готівка)

Дає змогу підтримувати стабільність у період криз.

Контроль витрат і ефективне бюджетування:

• Постійний моніторинг витрат і запровадження системи бюджетного контролю

• Аналіз беззбитковості (break-even point), планування грошових потоків

Допомагає уникнути касових розривів та перевитрат.

Кредитна політика:

• Залучення дешевих, довгострокових кредитів з фіксованою ставкою

• Перевірка кредитоспроможності контрагентів

Зниження процентного та кредитного ризику.

Інвестиції в сучасні технології

• Автоматизація, системи поливу, дрони, облік — зменшення впливу природних ризиків

• Підвищення точності планування.

Нейтралізація фінансових ризиків в аграрному секторі є невід’ємною складовою стратегічного управління. Завдяки комплексному підходу — страхуванню, хеджуванню, диверсифікації, резервуванню та технологіям — підприємства можуть зменшити ризики, підвищити фінансову стабільність та ефективність роботи.