Лекція 6. Діалектична логіка як методологія наукового дослідження

Особливою довірою в науці користується фактичне знання. Слід зауважити, що поняття «факт» може застосовуватися в різних сенсах. Факт може виступати і як синонім поняття «подія» (так, вбивство Пушкіна на дуелі розглядається як історичний факт). Факт – це термін, що позначає статистичне узагальнення емпіричних висловлювань, тобто свого роду резюме незаперечних результатів експерименту. Гносеологічна незаперечність факту в науковому пізнанні практично перетворює його в синонім логічного терміна «істинно». Разом з тим, слід зазначити, що факти означають багато, але не все. Досвід не є абсолютним гарантом незаперечно знання. Більш важливим, переконливим і універсальним способом підтвердження знання є демонстративне (непряме) підтвердження, що постає виведенням з основного положення логічних наслідків з метою їх подальшої дослідної перевірки.

Може здатися, що дедуктивне обґрунтування – найкращий з усіх існуючих способів підтвердження істинності знання. Але дедукція – прийом інтелектуального примусу: дедуктивно розмірковуючи, ми втрачаємо право на свободу думки, підпорядковуючи її логічним схемам, стандартам, шаблонам. Однак виведення нових положень з існуючих істин має обмежене застосування. Дати волю творчій уяві до певної міри дозволяють інші способи міркування і обґрунтування знання.

Достовірність факту як істинного висловлювання обумовлена особливою якістю наявної в ньому інформації. Фактичне знання характеризується інваріантністю (незмінністю при перетвореннях): так, судження «2 х 2 = 4» є факт, оскільки зміст його не залежить від того, хто, де, коли і яким способом зміг переконатися в його непохитності.

Слід відрізняти природне фактичне знання від штучного. Артефакт (від лат. Arte – штучно і factus – зроблений) виступає як особлива форма знання, що характеризує процеси, що виникають внаслідок впливу самого дослідника на досліджуваний предмет. У артефактах суб'єктивність, що вноситься людиною в пізнавальний процес, може перевищити необхідний для науки рівень об'єктивності знання.

Емпіричні дані – це досвідні дані, отримані в процесі безпосереднього спостереження досліджуваного явища. Безпосередню участь суб'єкта пізнання в досвіді або експерименті істотно підвищує його довіру до отриманого результату, і тому потенціал переконливості емпіричних даних наближається до фактів. Число емпіричних даних, необхідних для статистичного обґрунтування наукового факту, може бути різним, але результат навіть одного правильно поставленого експерименту заслуговує пильної уваги.

Наукова теорія – вища форма організації наукового знання. Знання, що утворюють наукову теорію, проходять через процеси дослідної перевірки їх достовірності – верифікації, і вони певним чином впорядковані і систематизовані. Наукова теорія – система знань. Вона конкретна і об'єктивна, відкрита для подальших доповнень і змін, для уточнення і поглиблення знання в даній області. За допомогою наукових теорій вдається складати обґрунтовані прогнози і впроваджувати досягнення науки і техніки в життя. Все це свідчить про високий потенціал істинності і переконливості сучасного теоретичного знання. Однак абсолютизувати значення наукових теорій і науки в цілому не слід. Законами логіки є всі правильно побудовані форми висловлювань, які можна звести до істинних діалектичної логіки придатні для раціоналізації всіх сфер людської діяльності. Закони формальної логіки виражають вимоги правильності мислення і по суті є «операціональними директивами мислення» в силу своєї універсальності і необхідності. Їх гносеологічна очевидність сприяє побудові фундаменту раціональності всіх наукових теорій. Закони діалектичної логіки більш абстрактні і націлені на розкриття гранично загальних закономірностей мислення: вони не призначені для фіксації конкретних логічних істин. Ці закони не проявляють себе в мисленні ізольовано: в них опосередковано відображені численні форми взаємозв'язків думки з об'єктивною реальністю. Закони формальної і діалектичної логіки придатні для раціоналізації всіх сфер людської діяльності.

Апробація (від лат. Approbatio – перевірене твердження) – найважливіша характеристика якості знання. Наукове знання виникло відносно недавно і заслужено користується великим авторитетом. Але не тільки наукове знання піддається перевірці досвідом і часом. Людство має і інший потужний арсенал знань, які пройшли історичну перевірку на якість і достовірність. Мудрість століть, кристалізована в моралі, в народній медицині, в прикметах і прислів'ях, апробована часом і багатовіковою практикою людства. Ці знання досі таять в собі величезний пізнавальний потенціал. Великий інтерес представляє також знання, засноване на наслідуванні природі. Наука біоніка вивчає «хитрощі» будови природних систем і використовує «підказки» природи в процесах конструювання технічних та інших штучних об'єктів.