Тема 1. Системи обчислення. Одиниці виміру інформації. Апаратне забезпечення

Термін «інформатика» походить від латинського «іnfоrmаtіо» (пояснення, виклад, тлумачення) - відомості про що-небудь у вигляді конкретних даних.

Клод Шенон, засновник теорії інформації - науки про процеси передачі, прийому, перетворення та зберігання інформації, розглядає інформацію як зняту невизначеність наших знань про щось.

Інформація - позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (Норберт Вінер – засновник кібернетики).

Інформація - відображення реального (матеріального, предметного) світу, що виражається у вигляді сигналів, знаків.

Властивості інформації

• об’єктивність - відображення зовнішнього світу, який існує незалежно від нашої свідомості, знань, думок та суджень про нього;
• достовірність - повинна відображати істинну. На основі достовірної інформації приймаються правильні рішення;
• повнота - є достатньою для розуміння та прийняття правильного рішення;
• актуальність - важливість, істотність для певного часу;
• корисність - залежить від потреб конкретних людей і від тих задач, які за допомогою здобутої інформації можна розв’язати. Корисність - це практична цінність інформації для конкретної людини;
• зрозумілість - повинна бути представлена в доступному для сприйняття вигляді.

Характерні риси інформації

Інформація - це нематеріальна субстанція, але передається вона за допомогою матеріальних носіїв - знаків і сигналів або за допомогою фізичних процесів, які змінюються з перебігом часу.

Носій інформації - об’єкти збереження та передачі інформації. Ними можуть бути різні предмети та явища, зокрема пам’ять людини. Попервах застосовували глиняні таблиці, дощечки, папіруси, а сьогодні - відео, магнетизм, світло тощо.

Інформація залежить не тільки від самих знаків та сигналів, але й від їх взаємного розташування. Якщо з однієї точки простору інформація передається в іншу, то в початковій точці вона не зникає - читаючи книгу, ми отримуємо інформацію, але при цьому вона залишається на папері.

Інформація є зрозумілою лише для того, хто здатний її розпізнати.

За способом сприйняття розрізняють такі види інформації:

• візуальна – органами зору: форма, колір, тексти, скульптури, візуальні сигнали;
• звукова – органами слугу: музика, спів, крики, доповідь, усне спілкування;
• тактильна – тактильними рецепторами: твердий - м’який, гладкий - жорсткий, рідкий - твердий;
• нюхова – нюховими рецепторами: різкий, їдкий, запахи диму, парфумів;
• смакова – смаковими рецепторами: солоний, солодкий, гіркий, кислий.

За призначенням інформацію поділяють на:

• масову - містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму;
• спеціальну - містить специфічний набір понять, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація;
• особисту - набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає її соціальний стан і типи взаємодій всередині популяції.

Повідомлення

Інформація передається за допомогою повідомлень - послідовності сигналів різної природи: звук, текст, зображення, жести, електричні сигнали тощо.

Повідомлення можуть передаватися:

• від людини до людини;
• від людини до пристрою та навпаки;
• між пристроями за допомогою сигналів.

Інформація залежить від того, як інтерпретується (трактується) повідомлення, за допомогою якого вона передається.

За формою подання можна виділити наступні види інформації (повідомлень):

• текст - інформація, яка міститься в друкованій літературі або відображається технічними пристроями у вигляді текстів;
• графіка - картини, малюнки, графіки, діаграми, схеми тощо;
• звук - усне мовлення, музичні композиції, мелодії, шумові ефекти;
• числа - набори числових даних та знаків;
• команди - вказівки, накази, які передаються певним виконавцям;
• мультимедіа - інформація, що утворюється як комбінація об’єктів попередніх видів, наприклад, є wеb-сторінки.

Ту частину повідомлення, яке не несе корисної інформації, називають шумом. Прикладом шуму є повідомлення японською мовою, якщо ми не знаємо цієї мови.

Також не підвищує рівня нашої обізнаності вже відома нам інформація.