Тема 3. Ідеалізація умов обпирання та вузлових з’єднань, фізичних властивостей матеріалу. Ідеалізація навантажень і впливів на об’єкт та конструктивних рішень

Ідеалізація умов обпирання поширюється і на опис законів взаємодії окремих елементів системи один з одним. Прийняті найчастіше умови повного збігу переміщень або взаємних поворотів у точках з’єднання (абсолютно жорсткий зв’язок), так само як і їх альтернатива, тобто відсутність будь-якої взаємодії розглянутих видів переміщень (шарнір, прослизання), звичайно, є доволі сильною ідеалізацією реальної картини взаємодії. При цьому найчастіше виходять не з кінематичних умов сполучення елементів розрахункової схеми, а з гіпотез, пов’язаних із силовими аспектами взаємодії.

В окремих точках вводиться розрив частини зв’язків, наприклад, взаємний поворот (шарнір), взаємне поздовжнє або поперечне зміщення у з'єднаннях стержнів чи інших елементів. У природі не існує ні «чистих» шарнірів, ні «абсолютно жорстких» з’єднань елементів. Проектувальник повинен сам прийняти рішення про те, як ідеалізувати окремі вузли, щоб максимально адекватно змоделювати їх справжню роботу. Сучасні програмні комплекси дають можливість моделювати в’язі кінцевої жорсткості.     

Приклади деяких типів опорних закріплень показані на рис. 3.1:

- шарнірно-рухома опора (рис. 3.1, а) дає змогу здійснювати переміщення по горизонталі й поворот, але не дає можливості здійснювати переміщення по вертикалі;

- шарнірно-нерухома опора (рис. 3.1, б): не дає можливості здійснювати переміщення по вертикалі й горизонталі, але допускає поворот;