Лекція №4. Суб’єкти аграрного права

У теорії права під суб'єктом права розуміється абстрактна особа (фізична чи юридична), передбачена правовими нормами, які мають правосуб'єктність та використовують її у конкретних правовідноси- нах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'я- зків, повноважень і юридичної відповідальності.

Правосуб'єктність надає правову можливість виробникам аграрного сектора брати участь в агарних правовідносинах, тобто бути їх суб'єктами. Вона є комплексною, аграрною, її зміст становить спроможність до володіння й реалізації сукупністю прав та обов’язків, які виникають при веденні сільськогосподарської діяльності.

Таким чином, суб'єкти аграрного права – це визначені законодавством та наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю (правосуб'єктністю) особи, господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста і села необхідними продуктами харчування, сировиною і продовольством рослинного і тваринного походження.

Cуб'єкти аграрного права поділяють на фізичних і юридичних осіб. До фізичних осіб – суб'єктів аграрного права належать члени особистих селянських господарств, автори селекційних досягнень (сорту рослин чи породи тварин), суб'єкти насінництва і розсадництва, садівництва, бджолярі-пасічники тощо.

Юридичними особами як суб'єктами аграрного права є сільськогосподарські підприємства, організації й установи. Крім сільськогосподарських підприємств, які безпосередньо здійснюють виробництво, переробку й реалізацію сільськогосподарської продукції, суб'єктами аграрного права є організації та установи, які здійснюють функції організаційно-управлінського та матеріально-технічного забезпечення аграрної політики.

Крім зазначеного поділу суб'єктів аграрного господарювання можна класифікувати за різними критеріями: залежно від форм власності; залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду; залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції.

1.    Залежно від форм власності в Україні виділяють сільськогосподарські підприємства таких видів:

– приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

– комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власно- сті територіальної громади;

– державне підприємство, що діє на основі державної власності;

– підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

– іноземне підприємство, внески до статутного капіталу якого становлять сто відсотків. Якщо іноземні внески становлять не менше десяти відсотків, таке сільськогосподарське підприємство визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

2.    Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного (складеного) капіталу в Україні діють підприємства кооперативні, корпоративні та унітарні.

До кооперативних належить сільськогосподарський виробничий кооператив.

Корпоративними сільськогосподарськими підприємствами визнаються господарські товариства. Сільськогосподарськими товариствами є підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Унітарне сільськогосподарське підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні та підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Діяльність державних унітарних сільськогосподарських підприємств базується на положеннях ст. 73 Господарського клодексу України, а комунальних – ст. 78 Господарського кодексу України.

Приватними унітарними сільськогосподарськими підприємствами є приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП).

За своєю правовою природою фермерське господарство є унітарним підприємством. Так, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України, засновник є, як правило, головою фермерського господарства, який представляє його перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону, а також укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії.

2. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції підприємства можуть бути віднесені до малих, середніх або великих. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн. гривень, а великими, відповідно, – якщо перевищує 250 осіб та 100 млн. гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Слід відзначити, що у чинному законодавстві існують визначення малих сільськогосподарських підприємств у тваринництві, віднесення яких саме до малих підприємств ставиться у пряму залежність від величини наявного в них поголів'я тварин.

Ферми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, уважаються малими, якщо вони мають обмежену кількість поголів'я:  1) птахоферми – до 700 голів птиці; 2) великої рогатої худоби – до 200 голів із приплодом; 3) свиноферми – до 200 голів із приплодом; 4) вівцеферми – до 400 голів із приплодом; 5) кролеферми – до 400 голів.

Ще одним суб'єктом аграрних правовідносин є сільськогосподарські дорадчі служби, які здійснюють свою діяльність на основі Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» від 17 червня 2004 р. Сільськогосподарською дорадчою діяльністю є сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства.