2. 2. Облікове мистецтво раннього Середньовіччя

Серед основних факторів, які відчутно вплинули на розвиток облікового мистецтва в епоху раннього Середньовіччя, можна назвати наступні:

1)масове переселення народів з Азії в Європу;

 2) значний вплив арабської культури на культуру народів Європи;

3) зростаюче значення церкви та її збагачення;

 4) хрестові походи;

5) господарський устрій та побут населення раннього Середньовіччя.

Розвитку бухгалтерії також багато в чому сприяв один з найбільших винаходів людства - книгодрукування (XV ст.), завдяки якому те, що було надбанням небагатьох, стало доступним для більшості.

Падіння Римської імперії та завоювання Європи варварами на тривалий час зупинили розвиток науки в суспільстві. Наукові результати, отримані спільними зусиллями багатьох народів, переходили з покоління в покоління усномовно. Ворожнеча та жорстокі війни між народами ускладнювали розвиток торгових відносин: купці мало турбувались про покращання рахівництва, в якому за існуючих в той час умов не відчували особливої потреби. Цим пояснюється майже повна відсутність ведення бухгалтерії як такої протягом тривалого часу.

Одним з найважливіших факторів, що вплинув на розвиток обліку в цей період, стало зростання значення церкви у суспільному житті та її збагачення. В епоху загального варварства облікове мистецтво могло зберегтись лише в тих окремих інститутах, в яких так чи інакше накопичувались майнові цінності та багатство. Сама церква накопичила величезні статки та земельні угіддя й започаткувала складне господарство. Саме тому облік, як і багато інших мистецько-наукових сфер, розвивався насамперед завдяки церковно-монастирській діяльності. При папському дворі у Римі в ХІ ст. була встановлена та затверджена посада обліковця-рахівника, до обов’язків якого входили спостереження за організацією і веденням обліку папських багатств, а також перевірка звітності, яка надходила з провінцій. У ХІV ст. встановлено особливу «апостольську камеру» з 12 членів, до обов’язків якої належали управління всім майном і фінансами папського двору, ведення обліку та звітності.

Надалі в церковних структурах розвинули банківську справу, що ще більше посилило необхідність розвитку в ній організованої системи обліку.

В епоху масового переселення народів церква виступала єдиною установою, якої більш-менш не торкнувся загальний занепад.

Отже церква, яка стала центром культури та накопичення майнових цінностей, мала всі можливості подальшого розвитку облікових знань і, крім того, можливість застосовувати їх на практиці.

Як відомо, облікове мистецтво виникло на ґрунті розвитку торгових від­носин. Одним з важливих факторів розвитку середньовічних торгових відносин і торговельної діяльності стали Хрестові походи, основним стимулом яких були аж ніяк не релігійні прагнення, а найпрозаїчніші розрахунки. Внаслідок цих походів встановились жваві торгові стосунки Європи з Азією, зокрема із Середньою Азією і Персією. Оскільки Хрестові походи значно стимулювали розвиток торговельних відносин і торговельної діяльності, вони побічно послужили досить серйозним поштовхом для розвитку обліку.

Ще одним впливовим фактором можна вважати господарський устрій середньовічного суспільства, більш відомий як цеховий. Особливості цехового ладу зумовлювали необхідність обліку, чим стимулювали його розвиток.

Остаточному оформленню бухгалтерського обліку сприяла широко розви­нена торгівля пізнього Середньовіччя, особливо торгівля великих італійських міст - Генуї, Венеції тощо, а в подальшому - її пожвавлення, розквіт після від­криття Америки, шляхів до Індії тощо. Таким чином, бухгалтерський облік на­бував більш чіткого оформлення як облік торгівельний (купецький) і банківський.

Появу терміна «бухгалтер», а звідси – і «бухгалтерія», історики датують середніми віками. Імператор Максиміліан у 1498 р. наказав, щоб у його камері (казначействі) в Інсбруку був надійний та акуратний писар, який би міг належно вести книги і називався «бухгалтером». В історичних екскурсах відзначається, що вперше бухгалтером був названий Х. Штехер.

Середньорічна концепція обліку ґрунтувалася на спрощеній методології подвійного запису відображення подій у журналах і балансі. Подвійний запис у цей період був потрібний передусім з процедурно-технічного погляду, тобто як математичний прийом для отримання рівності оборотів, що формально гарантувало правильність записів і відсутність помилок.

Як організована система бухгалтерський облік у ХV ст.. набув і документального підтвердження. Першою публічно-оприлюдненою працею з бухгалтерського обліку вважають роботу, розроблену в Дубровнику і Неаполі у 1458 р. бенедиктом Котрульї «Про торгівлю і досконалого купця». Однак вийшла друком ця праця лише в 1573 р. У 1602 р її було видано повторно, а раніше – в 1582 р. – перекладено французькою мовою та видано в Ліоні. Серед багатьох практичних вказівок, викладених у 50 розділах цієї книги, ХІІІ присвячений порядку ведення облікових книг купцями. Викладення порядку обліку було повністю зорієнтоване на подвійний запис. Щодо подвійного запису, то дата його виникнення не встановлена й до теперішнього часу. Професор Р. де Рувер у роботі «Як виникла подвійна бухгалтерія», перекладеній російською мовою і виданій у Росії в 1958 р., стверджує, що подвійна бухгалтерія зародилася в Італії між 1250-1350 роками. У предметній сфері знань вважають, що він близький до істини, але багато його опонентів заперечують цей факт, не визначаючи точної дати виникнення подвійного запису.