1. Загальні тенденції розвитку відродження рахівництва

1. Загальні тенденції розвитку відродження рахівництва

Події кінця XVIII — початку XIX ст., зокрема, зміни в економічному та суспільному устрої Європи, породили нові ідеї, погляди і прагнення, які зумовили стрімкий розвиток мистецтва та науки. Це призвело до пожвавлення торгівлі; підйом торгівлі сприяв переходу до нової стадії суспільного розвитку. Почалось відродження бухгалтерії, привертаючи до себе увагу людей, їх знання та досвід.

Епоха застою. Після виникнення в італійських містах-державах системи подвійного запису форма рахунків довгий час змінювалася лише незначною мірою. Період відносної інертності, коли техніка подвійного запису поширювалась по Європі усно або в списках (копіях праці Л. Пачолі), так затягнувся, що отримав назву "епоха застою". Соціальні, політичні та економічні умови змінювались повільно, отже для розвитку бухгалтерського обліку не було достатніх стимулів.

В кінці такого відносно бездіяльного періоду, напередодні промислової революції (близько 1750 р.), в Британії застосовувалось декілька систем бухгалтерського обліку. В сільському господарстві, в маєтках традиційного типу та вищих організаціях часто використовувалась прибутково-видаткова система, яка збереглась ще з часів відмерлої маноріальної (маєткової) системи. Торговці користувались системами одинарного або подвійного запису, але не виводили регулярно залишки по рахунках і не мали можливості визначити величину прибутку. З початком широкомасштабної промислової діяльності в XIX ст. жоден з цих підходів не міг більше вважатись задовільним; жодна з систем обліку, що існували на той час, не могла б також впоратись з появою практики залучення капіталу і розмежуванням власності та управління.

Отже, купецький облік і прибутково-видаткова система були неефективні в умовах розвитку фабричного виробництва та підприємницької діяльності, пов'язаної з використанням капітальних активів (позаоборотних коштів). З'явилась необхідність теорії нарахування зносу та поділу статей капіталу і виручки. Амортизація складала одну з найголовніших концептуальних проблем бухгалтерського обліку в XIX ст., адже вперше в історії виникло таке явище, як моральний знос обладнання внаслідок технічного прогресу.

Саме життя висувало вимоги до бухгалтерії. Винаходи та відкриття створювали нові форми промисловості і торгівлі; розгалужувалась мережа залізниць; постійно удосконалювалась галузь пароплавства; розширялись торгові центри; розвивались пошта і телеграф; почали видаватись бюлетені, газети, циркуляри, які сприяли підвищенню попиту та пропозиції різних товарів; були введені в обіг векселі та чеки; зазнали перетворень мінова та кредитна системи; збільшувався обсяг біржових операцій та торговий оборот різних корпоративних підприємств; підвищувався рівень загальної та спеціальної освіти населення, - все це сприяло усвідомленню необхідності раціональної, ефективної звітності, яка неможлива без бухгалтерії.

Середина XIX ст. - це рубіж, який характеризувався значним розвитком наукової думки в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі з'являються твердження про необхідність відтворення бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були провідними у Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з ґрунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх училищах теж вводився курс бухгалтерії, організовувались публічні лекції та читання з питань рахівництва в прикажчицьких товариствах та ферейнах, проводились диспути на конференціях бухгалтерів. З часом почали з'являтися нові докладні праці з бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки, закипіла робота, і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва на науку, яка набувала все більшого значення в економічному житті.

Кожна наука потребує певного предмету матеріального або духовного світу для систематичного дослідження відповідно до його властивостей та відносин, сукупність яких складає об'єкт даної науки. Поступово науковці прийшли до висновку, що рахівництво також є наукою. Воно має свій предмет і досліджує його так, як не вивчає жодна інша наука. Рахівництво має свою загальну теорію знання, свій особливий метод дослідження і, як утилітарна наука, своє прикладне знання як практичний додаток до загальної теорії та методу.

В період з 1870 року і до початку XX ст. наукова робота в галузі рахівництва стала ще більш інтенсивною, з'явилось багато змістовних праць з його теорії і практики. Незважаючи на окремі розбіжності, всі праці провідних вчених цього періоду в історії рахівництва по суті розвивали основні напрямки теорії рахівництва, які були сформульовані раніше (юридичний і економічний), тому історичний розвиток рахівництва збігався з розвитком основних напрямків облікової науки.

Одночасно з вченнями в галузі подвійної бухгалтерії з'являлись, як і раніше, вчення про потрійну та інші системи, і це ще посилило те завзяття, з яким науковці на підставі досвіду і знань продовжували дослідження.

Виникнення синтетичних записів. Великого значення облік набув завдяки виникненню в галузі рахівництва синтетичних або зведених рахунків та книг. Велика організація, яка має відносини з багатьма установами або володіє сотнями різних цінностей і здійснює різноманітні операції, не може обходитись одними простими та аналітичними рахунками, будуючи по них висновки, на підставі виписаних залишків цих рахунків, які людина не в змозі охопити і підрахувати за день, необхідною буде майже ціла книга об'ємних розмірів. На допомогу прийшов синтетичний або зведений запис, який декількома цифрами показував швидку зміну угод, давав зрозумілу і точну картину стану як певної групи оборотів, так і господарства в цілому. Поряд з детальними додатковими або паралельними книгами, які деталізують первинну Головну книгу, на кожному підприємстві заводилась загальна Головна книга - зведена, яка представляла собою ті ж рахунки, з'єднані в групи. Виникнення подвійного ряду книг складає істотний прогрес в роботі рахівництва, прогрес, викликаний успіхами людського пізнання і заснований на аналізі (розподілі та синтезі).