Тема12. Ринки факторів виробництва: капітал (2 години) і природні ресурси

Капітал – це виробничий ресурс тривалого користування, тобто будь-які створені людиною блага, що використовуються у виробництві інших благ.

Розрізняють фізичний капітал (обладнання, споруди, матеріальні запаси) та людський капітал (знання, уміння та ін.).

Збільшення капітальних запасів у виробника відбувається завдяки інвестиціям.

Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу.

Джерелом інвестицій є заощадження економічних агентів (зокрема, позичкові кошти, що утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень).

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком.

Процент – це чистий доход (прибуток), який отримує власник капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом певного проміжку часу (року).

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка – ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року.

Ринок капіталу – це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін і на різних умовах.

Розглянемо просту модель ринку капіталу, а саме – модель ринку позичкових коштів.

Попит на позичкові кошти формують фірми, їм ці кошти необхідні для створення нового капіталу. Пропозицію коштів формують домогосподарства за рахунок власних заощаджень. Утворюється рівноважна процентна ставка r_e та обсяг K_E.

Конкурентна фірма на конкурентному ринку інвестицій (а ми розглядатимемо лише повну конкуренцію) не може вплинути на процентну ставку, будь-який обсяг коштів вона може отримати за тією ж ціною; фірма в даному випадку визначає лише обсяг інвестицій для себе. Пропозиція інвестицій – абсолютно еластична.

Далі, що стосується особливостей капіталу це те, що капітальними благами користуються протягом тривалого періоду.

З одного боку, щоб створити певне капітальне благо (збудувати споруду), треба кілька років витрачати гроші, а вигода від цього буде лише після введення споруди в експлуатацію, і то не відразу, а знову ж кілька років. Причому, треба враховувати той факт, що однакові суми витрат для фірми можуть мати різну цінність в різні періоди.

В свою чергу домогосподарства, які пропонують позичкові кошти для інвестицій, мають попередньо їх заощадити, тобто зробити вибір між рівнем своїх видатків (тобто споживанням благ) у поточному періоді і в майбутньому.

І фірми і домогосподарства приймають рішення стосовно розміщення своїх ресурсів у часі, тобто здійснюють міжчасовий вибір.