Тема 2. Система обліку в державному секторі та напрями її модернізації

Незважаючи на значне поширення модернізаційних процесів у цій галузі, однозначне визначення категорій “модернізація обліку” та “модернізація системи обліку” в наукових джерелах і словниках відсутнє. Розгляд названих категорій пов’язаний з прийняттям Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007–2015 роки. Однак варто зазначити, що навіть у вищеназваному нормативному документі визначення категорії модернізації не подається. Історична дійсність засвідчує, що суспільні та економічні перетворення, спрямовані на забезпечення покращення показників рівня людського розвитку, пов’язувалися з розвитком науково-технічного прогресу.

Здебільшого усвідомлення його впливу асоціювалося з удосконаленням технологій чи вирішенням проблемних технічних рішень. Відповідно до цього термін “модернізація” зазвичай розглядався у вищеназваному контексті:

–       модернізація – удосконалення, оновлення об’єкта, приведення його у відповідність до нових вимог та норм, технічних умов, показників якості;

–       модернізація – прогресивний, спрямований на адаптацію розвиток підприємства, якому може бути властивий революційний і еволюційний характер, що може бути синхронізованим або з процесами розвитку основних сфер діяльності підприємства, галузі, до якої належить підприємство регіону, де воно розташовано, та економіки країни загалом.

Щодо обліку часто вживається термін “удосконалення”, “модифікація”, “поліпшення” та ін. Проте вони за своєю сутністю значно вужчі, ніж поняття “модернізація”. Останнє, крім власне удосконалення у класичному його розумінні, передбачає корінну перебудову структури та зміну методології й організації обліку.

Окрім того, сучасний розвиток людського суспільства значно розширив коло вжитку терміна “модернізація”. В літературі середини ХХ – початку ХХІ ст. розвиваються теорії, згідно з якими модернізація розглядається як процес, що охоплює різні сфери людського життя. У цьому контексті удосконалення інформаційної бази прийняття управлінських рішень може розглядатися як адекватна складова цього процесу. Обґрунтуванням цього є факт наявності об’єктивної потреби вирішення основного завдання функціонування сучасних суб’єктів управління – бути конкурентоздатним порівняно з іншими однотипними структурами. Забезпечення досягнення вирішення вказаного завдання базується на використанні внутрішніх і зовнішніх конкурентних переваг. Для їхньої реалізації активуються різноманітні управлінські інструменти, основою формування яких є використання певних інформаційних масивів.

У зв’язку з необхідністю забезпечення адекватних складових цих інформаційних масивів, джерелом яких є система обліку, процес його модернізації доцільно розглядати як розвиток теорії формалізації системних характеристик об’єктів обліку, побудови системи їхніх моделей, розширення можливостей вдосконалення процесів опрацювання об’єктно орієнтованих у галузі обліку інформаційних потоків з допомогою комп’ютерних систем.

Історія розвитку системи обліку в бюджетних установах свідчить про постійні пошуки можливостей його удосконалення. Цінність цього процесу полягає у забезпеченні не лише більш зручних форм відображення та рівня деталізації облікової інформації, а й у досягненні більш ефективних організації праці й використання ресурсів. Основним чинником виникнення потреби у поліпшенні системи збору, відображення та збереження інформації є трансформація управління відповідно до умов і вимог стану економіки. Саме вона потребує формування адекватної інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

У цьому контексті облік як загальновизнане джерело даних потребує вирішення низки проблем, котрі актуалізуються у зв’язку з необхідністю отримання нових потоків обліково-аналітичної інформації для внутрішніх потреб і розвитком міжнародного співробітництва в галузі державних й місцевих фінансів.

Розглядаючи проблемні питання модернізації обліку в державному секторі України (згідно з діючим розмежуванням видів економічної діяльності бюджетні установи також належать до цієї групи суб’єктів), В. М. Метелиця стверджує, що передумовами здійснення цього процесу є чотири основні фактори еволюції, встановлені міжнародною практикою: ефективне управління, прозоре управління, поява інформаційних технологій та розповсюдження міжнародних стандартів.

В позиції автора є раціональне зерно, але неправомірним видається твердження про те, що ці передумови встановлені міжнародною практикою. Так, зарубіжний досвід відіграє свою роль у розвитку вітчизняної системи обліку бюджетних установ, проте вона не є винятковою, оскільки будь-яка система здатна до саморозвитку. Власне тому міжнародну практику слід віднести до суб’єктивних чинників модернізації.

Більш правомірно в цьому разі взяти за основу постулати класичної теорії модернізації. Відповідно до неї модернізація розглядається з точки зору трансформації системи господарства, технічного оснащення та організації праці. Водночас прихильники теорії модернізації визнають, що вирішальним фактором є подолання та заміна традиційних цінностей, які перешкоджають соціальному й економічному зростанню на цінності, які мають мотивуючий вплив на суб’єктів діяльності, на інноваційну діяльність, створення та поширення нових технологій і генерування нових організаційно-економічних відносин. Таким чином, розгляд чинників модернізації обліку відповідно до класичної теорії модернізації передбачає, в першу чергу, їхнє позиціонування у площині внутрішніх систем (суб’єкта діяльності, галузі, національної економіки). Поряд з цим, не варто ігнорувати того впливу, котрий має світове господарство, процеси глобалізації, а також розвиток інформаційного суспільства. Відповідно до цього усі чинники модернізації слід розподілити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Рекомендована класифікація, завдяки введенню у перелік чинників модернізації непозиціонованих складових отримує характеристику гнучкості та здатності до розвитку. Загалом процес модернізації обліку є достатньо прогнозованим у сучасному динамічному суспільстві, оскільки внутрішні потреби управління та розвиток міжнародних інтеграційних процесів у державному секторі (ця категорія вміщає не лише бюджетні установи) потребують відповідного врахування та зміни методологічних підходів в обліку.

Необхідність розвитку системи обліку бюджетних установ підтверджує Постанова Кабінету Міністрів № 34 від 16 січня 2007 р. “Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007–2015 роки”.

Вважаємо, що більш обґрунтованим і логічним може бути розмежування двох напрямів модернізації обліку в бюджетних установах: методологічний та організаційний. У свою чергу, перший із вказаних напрямів має охоплювати такі складові:

–       розвиток теорії бухгалтерського обліку;

–              удосконалення методики обліку та звітності, а також розвиток їхніх методів;

–              удосконалення законодавства України з метою забезпечення відповідності його вимог до обліку у різних нормативно-правових актах, а також здійснення гармонізації з міжнародними стандартами.

З приводу першої складової слід зазначити, що розвиток теорії обліку має бути спрямований на формування концепції нових функцій і об’єктів обліку, визначення його принципів, які відповідають сучасним вимогам, однак відрізняються від тих, що визначені Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Друга складова мала б мати на меті розробку національних стандартів обліку в державному секторі та його гармонізацію відповідно до міжнародних стандартів. Причому найбільш суттєвою проблемою у цьому плані є розробка єдиних форм звітності, здатних відображати стан засобів і джерел різних як за структурою, так і за метою діяльності суб’єктів державного сектору. Третя складова є дотичною до другої, адже саме законодавство визначає систему та порядок організації обліку і на сьогодні у ньому  є ряд прогалин, що мають негативний вплив на дану інформаційну систему. З огляду на це актуальним є внесення уточнень у діючу нормативно-правову базу.

Розглянуті напрями загалом стосуються різнопланових сторін модернізації, проте не містять деталізованих характеристик спрямування здійснення модернізаційних заходів. З цією метою варто розвивати дослідження складових модернізації з точки зору їхньої базовості.