1. Середовище розвитку біоекономіки

 

Розвиток біоекономіки став реальністю для багатьох країн світу. Величезне значення і багатогранний характер біоекономіки передбачають значний потенційний вплив на сучасний економічний розвиток країни, отже виникає необхідність розглянути сучасні підходи до визначення біоекономіки з позицій сталого розвитку та соціально-економічних наслідків для України.

Необхідно зазначити, що біоекономіку можна також розглядати як сукупність відносин, що складаються в системі виробництва, розподілу, обміну та споживання, заснованих на використанні землі, води і біологічних ресурсів на основі використання сучасних і перспективних наукомістких біотехнологій, що забезпечують високі показники безпеки і екологічності виробництва, забезпечують привабливе і розвинуте життєве середовище, здатне надати належний рівень життєвого комфорту і можливостей для людського розвитку.

У технічному аспекті формування біоекономіки – це, перш за все, впровадження наукомістких інноваційних технологій у всіх секторах біоекономіки, включаючи «зелений» сектор.

В інституціональному аспекті – це перехід до виробничих структур, зацікавлених у використанні інновацій, складної, творчої, високооплачуваної праці.

У соціальному аспекті – це скорочення частки низькооплачуваної простої праці, зростання зайнятості, підвищення рівня життя, забезпечення продовольчої безпеки.

В екологічному сенсі – це зниження негативного тиску на навколишнє природне середовище.

Зрозуміло, що становлення біоекономіки – тривалий і багатоетапний процес, розвиток якого має здійснюватися на принципах соціального партнерства, котре передбачає синергетичний ефект від взаємодії держави, бізнесу і громадськості.

Тому необхідно визначити фактори, котрі формують сприятливе середовище розвитку біоекономіки з урахуванням домінуючих складових, сучасних тенденцій та потреб соціально-економічного розвитку, забезпечуючи при цьому системний підхід до державного регулювання розвитку біоекономіки на основі виваженого впливу на всі складові такого середовища, гармонізацію інтересів всіх учасників розвитку сучасної біоекономіки, узгодження цілей та засобів державної політики та збалансованість усіх процесів.

У формуванні сприятливого середовища розвитку біоекономіки беруть участь такі складові, як економічна, інституційна, ринкова та соціальна (рис. 1).

 

Рис. 1. Модель формування конкурентного середовища розвитку біоекономіки

 

Розвиток біоекономіки передбачає використання трудових, матеріальних та природних ресурсів, сукупність яких визначається економічною складовою. Необхідно зазначити, що національна економіка має можливість забезпечити розвиток біоекономіки на основі наявних ресурсів.

Оскільки біоекономіка є інноваційною моделлю розвитку національної економіки, то ми вважаємо за необхідне включити до інституційної складової такі елементи, як науково-дослідна робота, результатом якої є розвиток інноваційного середовища, котре продукує створення та використання біотехнологій в різних секторах біоекономіки для виробництва біотехнологічної продукції. Розвиток біоекономіки неможливий без дієвого законодавства, котре регулює процеси її становлення в Україні, тому для формування сприятливого середовища розвитку біоекономіки до інституційної складової включається нормативно правове забезпечення.

Для біоекономіки важливою є соціальна складова, в рамках якої:

забезпечується формування потреб бізнесових структур та населення в біотехнологічній продукції шляхом створення її позитивного іміджу,

створюється механізм соціального партнерства, який координує дії держави, бізнесу та громадськості для сприяння розвитку біоекономіки,

здійснюється створення та підтримка діяльності громадських інститутів, котрі забезпечують в рамках соціального партнерства підтримку розвитку біоекономіки.

Важливим елементом формування сприятливого середовища розвитку біоекономіки є ринкова складова, яка формує конкурентне середовище для розвитку біоекономіки, пропозицію і попит біотехнологічної продукції та біомаси.

Для забезпечення формування та конкурентного середовища розвитку біоекономіки обов’язковим є державне регулювання, котре передбачає використання певних механізмів та інструментів.